Релігієзнавчий словник – Ш

Шаманство – одна з первісних форм релігії, що ґрунтується на вірі у можливість спілкування людини з духами. Особливо поширене у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.). Для шаманства характерним є особливий релігійний ритуал – камлання, до якого віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіхів у виробничій діяльності. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний стан, який приводить нібито до того, що духи входять у його тіло або його душа відправляється у потойбічний світ, країну мертвих.

Шаріат – зведення законів, складених на основі Корану і Суни, в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хадж і газават (священна війна проти невірних), регламентує молитву, піст та інші вчинки мусульманина.

Шахсей-Вахсей – кульмінаційний день трауру у мусульман-шиїтів, який супроводжується театралізованими процесіями, піснями, проповідями і самокатуванням віруючих в пам'ять мученика Хусейна, онука Мухаммеда. Проводиться на 10-й день першого місяця мусульманського місячного календаря. Духовенство використовувало Шахсей-Вахсей для розпалювання релігійного фанатизму. В наш час самокатування в поминальному обряді шиїтів не практикується.

Шейтан (шайтан) – фантастична істота сатани, «злого духу» в ісламі. Згідно з Кораном, шейтан був ангелом, якого створив Аллах з вогню, але потім виключив із сонму ангелів за непокору. В мусульманській релігійній літературі шейтан зображується у вигляді володаря численних, підступних джинів або безлічі злих духів, кожен з яких знаходиться біля окремої людини для її «зведення».

Шейх – 1. В ісламі вища духовна особа, богослов і законознавець, глава громади дервішів. У Середній Азії – нащадок особи, похованої в мазарі (цвинтар); а також особи, які живуть біля мазару за рахунок приношень віруючих. 2. У новий і новітній часи – титул глави племені в Аравії.

Шиїзм – одна з течій ісламу, виникла в другій половині VII ст. як політична течія в Іраку. Засновником шиїзму вважається група прихильників Алі – двоюрідного брата Мухаммеда, який став халіфом. Шиїти визнають дванадцять імамів з числа прямих нащадків Алі. Дванадцятий імам, за віровченням, таємно зник після народження і по волі Аллаха з явиться у ролі спасителя і тоді настане царство соціальної рівності і справедливості. Основою віровчення шиїтів вважається Коран, який доповнюється ахбаром – Святим Переказом про Таємного імама. Шиїти вірять у переселення душ, вважаючи, що в тілах імамів перебувала душа Мухаммеда. Таємного імама шиїзм визнає як верховного правителя шиїтських держав. Свою владу він реалізує через царствуючих владик на землі. У наш час шиїзм поширений в Ірані, Іраку, Йемені та в інших країнах.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.