Типи і класифікація сучасних релігій
Нині у світі існує кілька десятків оригінальних, самостійних великих релігій. Головними з них є християнство, іудаїзм, буддизм, іслам, даосизм, індуїзм. Кожна з цих релігій в різних формах і під різними найменуваннями присвячена служінню єдиному всемогутньому і всюдисущому Богу.
Внутрішні розбіжності у межах тієї чи іншої релігії визначають їх напрями, або течії. Християнство має три основні течії: православ’я, католицизм та протестантизм. В ісламі, наприклад, існують два головних напрями – сунізм і шиїзм; у буддизмі – хінаяна і махаяна. Крім головних, існує багато внутрішніх течій. Так, християнами вважають себе і католики, і православні, і лютерани. і баптисти, і мормони, й інокентіївці та ін.
Церкви – це течії, які більшою чи меншою мірою виокремились у самостійні релігії і спираються на певну історичну основу. У християнстві основними церквами є католицька, православна, лютеранська, англіканська, кальвіністська. В іноземній літературі їх називають ще деномінаціями (віросповіданнями). До них, крім церков, відносять і релігійні конфесії, що склались порівняно недавно: адвентизм, баптизм, п’ятидесятництво тощо.
Секти, або розколи – це нові утворення всередині церкви, які виникли внаслідок відокремлення від основної церкви. До сект належать баптисти, єговісти, п’ятидесятники та ін.; до розколів – старокатолики, старообрядницькі розколи, ставропольська церква та ін.
Усередині кожної церкви і віросповідання можуть існувати ще відмінні одна від одної школи, які церковна ортодоксія визнає як припустимі. Наприклад, в ісламі існують чотири школи тлумачення його віровчення: ханбалістська, ханфітська, маликітська та мафіїтська.
У межах певної церкви можуть існувати спеціальні ордени для виконання окремих цільових завдань тієї чи іншої релігії. Такими орденами в католицькій церкві є єзуїти, августіанці, домінікани, василіани та ін., в ісламі – ахмадія. синусія та ін.
В історії релігієзнавства відомо чимало спроб здійснити класифікацію релігійних вірувань, охопити єдиною схемою всі існуючі релігії. На наш погляд, доцільно класифікувати всі відомі в світі релігії за етнічною (від грец. «етнос» – народ тієї чи іншої місцевості) ознакою та рівнем розвитку.
За етнічною ознакою релігії поділяються на:
- Родоплемінні. Дійшли до нашого часу з епохи первісного ладу, існують серед народів, які донині зберігають елементи родового й племінного способу життя. Поширені переважно серед аборигенів Африки (анімізм, фетишизм, магія, культ предків – звичайно в політичній літературі об’єднуються під загальною назвою анімізм (явище), анімісти (віруючи); аборигенів Америки і Австралії (тотемізм); серед народів Півночі (шаманство).
- Локальні. Це релігії, замкнені національною ознакою, існують лише серед певного народу. До локальних релігій належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, сикхізм, даосизм, парсизм.
- Світові. Поширені серед різних народів і націй сучасності. В наш час їх існує три –буддизм, християнство, іслам.
За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:
- Ранні форми релігії. Релігії, породжені первісним ладом: анімізм, фетишизм, магія, тотемізм, культ предків.
- Політеїстичні. До них належать майже всі локальні релігії (за винятком іудаїзму та сикхізму) і світова релігія – буддизм.
- Монотеїстичні. Таких релігій нині чотири. Дві з них – християнсто, іслам – світові релігії, дві – іудаїзм і сикхізм – локальні релігії.
До окремої групи належать синкретичні форми релігії, що утворилися внаслідок зрощення, злиття різних етнічних і світових релігій. Серед них: афрохристиянські релігії (церква херувимів і серафимів та ін.); ісламо-християнські секти (алфавіти, деякі відгалуження ісмаїлітів); буддо-китайські секти (дзен-буддизм, хао-хао тощо); іудео-християнські релігії (мормони).
Сьогодні, в період глибокої кризи релігії у глобальному масштабі, на руїнах старих церков і сект виникають нові, нетрадиційні, форми релігії. Їх дуже багато. Серед них є одноденки і такі, що вже усталилися. До нетрадиційних форм релігії можна віднести церкву Муна (мунізм), церкву Антихриста, церкву Сатани, церкву свідомості Кришни, йогізм, синтоїзм з культом карате і дзюдо. Прихильники цих течій є і в нашому суспільстві серед певних груп і прошарків молоді, а також інтелігенції, переважно технічної.
Джерело:
Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.