Релігієзнавчий словник – М

Магія (чаклунство) – сукупність релігійних уявлень та обрядів, з вірою у надприродну силу, яка нібито здатна чудодійно впливати на хід подій у житті людей, зумовлювати збіг сприятливих чи несприятливих обставин у їхній життєдіяльності. Магія поширилася серед усіх народів земної кулі в різних формах: виробнича, лікувальна, шкідлива тощо. Магічні уявлення та дії збереглися у формі побутових забобонів до наших днів. Елементи первісної магії у трансформованому вигляді збереглися в усіх сучасних релігіях.

Мазар – надмогильні споруди, мавзолеї у місцях поховання мусульманських релігійних діячів, що набули статусу святих.

Мара (вбивати, знищувати) – в багатьох релігіях і міфології народів світу демонічне уособлення зла. У мірах народів Європи мара – втілення нічного страхіття; у слов'ян – смерті, знищення; у буддизмі – бог смерті, який панує у світі. Образ мари походить з індоєвропейської культури.

Мартиролог – списки мучеників, складені календарно за датами іх смерті на весь церковний рік; збірник оповідей про мучеників перших століть християнства, які постраждали за віру. Пізніше мартиролог увійшов до святців, у яких оповіді про мучеників чергувалися з життєписами «святих». Пізніше мартирологи стали включати до місяцесловів (святців).

Масляна – стародавнє слов'янське свято, приурочене проводам зими і зустрічі весни. Відзначається на тижні, що передує передпасхальному посту. Дні святкового тижня мали традиційні назви: Понеділок – зустріч, Вівторок – загравання, Середа – ласощі, Четвер – гуляння, П'ятниця – тещина вечірка, Субота – вдовині посиденьки, Неділя – проводи. Обрядові дії мали очищувальний характер і були покликані сприяти швидкому приходу весни. Основним атрибутом свята було споживання круглих млинців, що символізували Сонце. Генетично масляна пов'язана з культом предків, обрядові дії свята мали забезпечити їм допомогу в господарстві. У різних слов'янських народів масляна відзначається по-різному. Спроби церкви пристосувати масляну до християнського святкового календаря не були успішними і в Україні вона відзначається як народне традиційне свято.

Масорети – іудейські автори, які переписували, редагували, зберігали та передавали з покоління в покоління стародавні єврейські й арамейські тексти Старого Завіту. Вони встановили правопис біблійних текстів, упорядкували богословські примітки до старозавітних оповідань. Відредагований Старий Завіт дістав назву масоретського.

Махді – ісламський месія, особа, що йде вірним шляхом під проводом Аллаха і має сповістити про кінець світу, уявлення про якого сформувалося у шиїзмі, а згодом було прийняте сунітами. Вчення про міфічного Махді використовували служителі культу для насадження серед мусульман псевдооптимістичних поглядів на майбутнє.

Маца – пасхальні тонкі коржики з неквашеного тіста, що їх іудеї випікають в пам'ять про скитання євреїв у пустелі. Іудаїзм вимагає вживати мацу замість хліба в дні релігійного свята пасхи. В дійсності випічка маци запозичена зі стародавнього східного магічного обряду приготування хліба з продуктів нового врожаю.

Медресе – релігійна ісламська середня школа чи вищий навчальний заклад, розташований у мечеті або у спеціальному приміщенні при ній. В медресе готують мусульманських мулл, суддів шаріатських судів, викладачів, а іноді й службовців державного апарату в країнах Близького і Середнього Сходу.

Мечеть – культова споруда, в якій моляться мусульмани. До мечеті звичайно прилягає відкритий двір з криницею, фонтаном чи басейном для ритуального омовіння. Над мечеттю здіймаються, як правило, одна або кілька чотирикутних мінаретів, з балконів яких муедзини п'ять разів на день закликають мусульман до молитви.

Миропомазання – таїнство в католицизмі і православ'ї. Як елемент релігійного культу символізує зміцнення духовних сил віруючого на шляху до спасіння. Священик читає молитву про сходження Святого Духа на віруючого і хрестоподібно змащує миром його чоло, очі, вуха, груди, руки, ноги, внаслідок чого, за твердженням духовенства, людині передається Божа благодать. Миропомазання використовується для зміцнення релігійної віри.

Митрополит – 1. У Візантії єпископ митрополії, тобто головного міста області чи провінції. 2. Вищий духовний сан у православ'ї. 3. Другий після патріарха чин у церковній ієрархії. В православ'ї призначається патріархом і синодом. У наш час митрополити є главами великих єпархій і, в основному, входять до складу священного синоду на правах його постійних членів.

Монастир – основна форма організації християнського чернецтва, яке об'єднане в громади на основі віровчення з єдиним статутом життя, спільно володіє житловими та богослужебними приміщеннями та іншою власністю.

Мормони – Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, що виникла у США в 1830 р. Нині існує майже у 150 країнах світу.

Муедзин, муаззин (від араб. оголошувати, сповіщати) – служитель мечеті, до обов'язків якого входить п'ять разів на день сповіщати з мінарету про час настання молитви.

Мулла – служитель культу в ісламі. Становлять особливу соціальну групу подібно до християнського духовенства.

Муфтій – вища духовна особа в ісламі, яка має право виносити рішення з релігійних та державних питань. У країнах традиційного поширення ісламу муфтії обіймають офіційні посади, на які призначає їх уряд. У нашій країні вони очолюють духовні управління мусульман.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.