Релігієзнавчий словник – Б

Беатифікація – зарахування до «лику блаженних» у католицькій церкві.

Богородиця – у християнстві Богиня-мати, діва Марія, мати Ісуса Христа, яка народила його від непорочного зачаття. З поширенням християнства культ Богородиці тісно пов'язаний з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі за часів феодалізму він перетворився у культ Мадонни, на Русі злився з дохристиянським культом богині землі і родючості, поступово його витіснивши. У багатьох релігіях це Божа мати, богиня, яка народжує Бога чи богів. До богородиць належали вавилонська Іштар, фінікійська Астарта і малоазійська Кібела. Близька до них і грецька Деметра. Культ Богородиці тісно пов'язаний з основним заняттям населення – землеробством. Богородиця шанувалась як богиня родючості.

Богослужбові книги – книги, що містять правило та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ'ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо) використовується «требник»; для проведення літургії та інших церковних служб – «служебник», «часослов», «чиновник», «триодь» та ін.

Богослужіння – відправлення певних релігійних обрядів. Богослужіння поділяються на колективні, масові чи власне церковні та приватні (треби) – на замовлення окремих віруючих. Справляє певний естетичний і психологічний вплив на віруючих за допомогою специфічних культових дій, обрядів, співу, проповідей тощо.

Богохульство – образа імені Бога, діви Марії, святих, предметів культу, що карається церквою і світськими властями тих держав, де та чи інша церква є державною. Покарання за богохульство були одним із засобів боротьби проти вільнодумства, свободи совісті. Згідно з законами царської Росії, за богохульство була передбачена кара від 6 до 15 років каторги. Нерідко людей карали за атеїстичні погляди, хоча в них елементів богохульства власне не було. У такому випадку оголошувався сам факт невіри в Бога.

Брахма – вищий Бог в пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Брахму як творця та охоронця загального порядку припадає на пізньоведичний період (перша половина І тис. до н.е.), коли виникло класове суспільство, виділилися і набули певного впливу жерці-брахмани. Брахмани порушили і розвивали ідею про божественну трійцю – «тримурті», в якій Брахма виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Брахма був надто абстрактним образом, тому значного поширення набуло поклоніння двом іншим богам трійці – Вішну та Шиві.

Брахман – (неточно – брамін, браман) – жрець, представник вищої касти в Індії. З введенням культу Брахми та ускладненням релігійного ритуалу обов'язки жерця набули спадкового характеру, і брахмани утворили особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши їхню мову (ведичний санскрит) священною, користуватися якою могли лише брахмани і твердили, ніби вони могли впливати на богів. Нині брахмани займаються не тільки культовим служінням, а й іншими видами діяльності. Проте багато з них живуть за рахунок віруючих.

Брахманізм – стародавня індійська релігія, що виникла на початку I тис. до н.е. як подальший розвиток ведичної релігії. Зародження брахманізму знаменувало вироблення єдиного релігійного канону. Брахманізм, як релігія класового суспільства, освячувала царську владу, соціальну нерівність, поділ суспільства на варни і касти, які проголошувались божественним установленням.

Будда – у буддизмі (санскр. – просвітлений, той, що пізнав вищу істину) – істота, яка досягла внаслідок численних перевтілень абсолютної досконалості і яка може вказати іншим «істинний шлях до спасіння». Згідно з вченням буддизму, кожного разу, коли людство відхиляється від цього шляху, приходить новий Будда, щоб вказати людям істину. Інколи ім'ям Будди називають того, хто самостійно досяг «святості» і увійшов у нірвану. У буддійських релігійних книгах вказується різна кількість Будд, дається їхня класифікація. Не виключено, що в основу традиційної біографії Будди покладено життя одного з перших засновників буддизму. Якщо в ранній період Будда зображався людиною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожнений. На його честь споруджували храми, утвердився складний культ, іноді в формі ідолопоклонства.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.