Походження релігії
Релігія як форма суспільної свідомості могла з’явитися лише за наявності суспільства і свідомості. Те й інше виникло на землі близько 40 тис. років тому з появою homo sapiens – людини розумної.
Але час появи людини розумної і релігії не збігається. Достовірні джерела свідчать, що зародження релігії відбувалося протягом 20-15 тис. років до н.е. Саме у цей проміжок часу відбулися становлення релігії та її еволюція. Майже стільки ж тисячоліть передувала цьому епоха безрелігійного розвитку суспільства і людини. Її існування викликане вкрай жорстокими умовами боротьби людини за виживання.
Справді, коли б після виходу з тваринного світу людина одразу стала релігійною, вона поставила б себе у нездоланні, згубні умови: адже ще вчора вона (будучи твариною) за допомогою органів чуття мала реалізувати уявлення про навколишню дійсність, могла адекватно орієнтуватися в ній, а сьогодні вона – людина розумна враз дістала релігію. Разом з релігією вона дістала б не лише своєрідний орієнтир в навколишньому світі, а й потребу витрачати духовні й фізичні сили на служіння надприродному, догоджання духам.
Якби таке сталося, людина розумна потрапила б у значно гірші умови життєдіяльності, ніж її найближчий посередник – людина-«тварина». – Вона б була приречена і за законами еволюції просто б не вижила. Те, що становлення homo sapiens відбулося, засвідчує: він на самому початку історичного шляху не був занурений у стихію релігійності, не одразу став віруючим, тривалий час у його суспільстві не було релігії.
Походження релігії зумовлене складним комплексом гносеологічних і соціально-економічних причин.
Гносеологічні (від грец. «гнос» – знання, пізнання, свідомість) причини походження релігії вкорінені в особливостях людського пізнання. Як уже зазначалося, релігія – це, зокрема, сукупність вірувань, уявлень, ідей, отже, вона продукт свідомості. Якщо немає свідомості, нема й віри у надприродне. Свідомість була у Homo sapiens, і лише в нього, і тому він міг повірити в Богів.
Свідомість має деякі особливості, які є гносеологічною причиною релігії:
- Свідомість «подвоює» дійсність, породжуючи дух, духовну дійсність.
- Свідомість, відображуючи дійсність, може «відлітати» від неї, фантазувати, спроможна помилитися.
- У свідомості людини може бути порушене уявлення про дійсне співвідношення буття (первинного) і свідомості (вторинного).
- Свідомість людини має здатність уособлювати, тобто надавати людських рис, оживляти, одушевляти предмети свого пізнання.
Гносеологічні причини створили можливість виникнення релігії, яка може здійснитися випадково чи в міру необхідності, а може і взагалі не реалізуватися. Щодо релігії, то вона виникла у людському суспільстві не випадково, а в міру потреби. Перетворення релігії із можливості на дійсність зумовили не гносеологічні, а соціальні причини.
Соціально-економічні причини походження релігії полягали у специфіці соціального буття людини. Вони не суб’єктивні, не ідеологічного порядку, а об’єктивні.
Головні з них:
- низький економічний розвиток первісного суспільства;
- безсилля людини перед стихіями природи;
- безсилля перед стихіями суспільного життя;
- використання релігії панівними класами для зміцнення свого панування;
- традиція як механізм передачі й закріплення релігійності.
Джерело:
Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.