Економіка промисловості

Економіка промисловості – наука, яка вивчає закономірності розвитку й функціонування продуктивних сил і економічних відносин у промисловому виробництві, досліджує дію об'єктивних економічних законів, умов та факторів, що визначають його ефективність, формування і дієвість економічного механізму, форми й методи економічної діяльності. Як наукова дисципліна економіка промисловості почала формуватися з появою великомасштабного виробництва, що стало об'єктом її дослідження. В сучасних умовах економіка промисловості покликана вдосконалювати вивчення форм вияву та дії об'єктивних економічних законів у промисловому виробництві, розробляти досконаліші методи їх свідомого використання для досягнення найвищих результатів у діяльності всіх галузей і ланок промислового виробництва за раціонального використання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

До економіки промисловості належить економіка окремих галузей матеріального виробництва (металурги, машинобудування, легкої, харчової тощо). Кожна з них досліджує особливості економічного призначення їх продукції, матеріально-технічної бази, міжгалузеві зв'язки та галузеві відмінності в структурі основних на оборотних фондів, у складі витрат виробництва, характері праці та її стимулювання тощо. При цьому стрижнем економіки промисловості є дослідження напрямів і конкретних шляхів оптимізації галузевої структури промислового виробництва, спроможної забезпечити на кожному конкретному етапі найвищі темпи зростання продуктивності суспільної праці. Головні напрями наукових розробок проблем економіки промисловості в сучасних умовах визначення основних засад господарської політики в розвитку відповідних галузей матеріального виробництва, розробка досконаліших методів планування обсягів виробництва з урахуванням існування різних форм власності, методології економічного обґрунтування управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва та стимулювання науково-технічного прогресу, з'ясування шляхів і методів кращого використання робочої сили, засобів та предметів праці, вдосконалення форм організації суспільного виробництва, дослідження проблем маркетингу та обґрунтування цінової політики, визначення шляхів підвищення продуктивності праці та вдосконалення її оплати, зниження витрат на виробництво продукції, підвищення конкурентоспроможності підприємств та конкурентоспроможності їх продукції. За 1991–97 обсяг промислової продукції в Україні зменшився до 49%, базових галузей – до 52%, машинобудування – до 36% (від рівня 1990). Водночас значно зросла питома вага металургійного комплексу (в 1997 – майже 25% від обсягу виробленої в Україні промислової продукції, що приблизно в 6 разів більше, ніж у розвинутих країнах світу, а машинобудівний комплекс в Україні у 2–3 рази менший, ніж у цих країнах). Обсяги виробництва продукти в легкій та харчовій промисловості скоротилися відповідно до 23 і 37%. Загалом відбулося збільшення структурних диспропорцій промислового комплексу.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.