Кількісні методи в економіці
Кількісні методи в економіці – сукупність методів обробки статистичних даних для теоретичного аналізу законів розвитку економічної системи і регулювання макро- та мікроекономічних процесів.
Основними кількісними методами в економіці є:
- облік виробництва, обміну, розподілу і споживання продукції та витрат ресурсів у натуральному і грошовому вираженні;
- статистичні;
- моделювання економічних процесів.
Кількісні методи в економіці необхідно органічно поєднувати з якісним аналізом, що передбачає теоретичне обґрунтування сутності економічних законів і категорій, пізнання якісно нових форм, стадій і ступенів розвитку економічної системи, її перехід у нову якість, з'ясування внутрішніх суперечностей в економічних явищах і процесах, що є рушійною силою їх постійної еволюції тощо. Внаслідок діалектичної єдності кількості та якості кількісні показники водночас певною мірою характеризують і якість економічних явищ, процесів кількісних методів в економіці відіграють неоднакову роль у дослідженні різних елементів економічної системи. Вони є головним інструментом аналізу продуктивних сил і техніко-економічних відносин (технологічного способу виробництва). Після з'ясування за допомогою якісного аналізу сутності продуктивних сил загалом, їх окремих елементів (засобів і предметів праці, людини, використовуваних сил природи, форм і методів організації виробництва, а також науки га інформації) виникає потреба у дослідженні кількісних функціональних залежностей між ними, статистичних закономірностей. Те саме стосується й дослідження техніко-економічних відносин (спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо). Наприклад, встановлення оптимальних масштабів підприємств у певній галузі промисловості погребує з'ясування залежності величини собівартості продукції від величини транспортних витрат, витрат на управління, вартості комплектуючих виробів тощо. Якісний аналіз є визначальним у дослідженні виробничих відносин (відносин економічної власності) в усіх сферах суспільного відтворення. Однак це не означає відмову від застосування і кількісних методів пізнання. Поєднання кількісних методів в економіці з якісною характеристикою економічних явищ і процесів зумовлено дією закону кількісно-якісних перетворень, зокрема тим, що якість будь-якого економічного явища чи процесу неможливо змінити без відповідних кількісних зрушень. У процесі кількісного аналізу з'ясовуються не лише кількісні функціональні залежності між окремими елементами і компонентами економічної системи, а й глибше досліджуються їхні якісні зміни, переходи з менш розвинутих форм у більш розвинуті, закономірності цих переходів та ін.
Кількісні методи в економіці використовувалися на різних етапах розвитку людства. Спочатку для обліку виготовлених виробів, обробленої земельної площі, наявних запасів тощо використовували арифметику. Поява грошей (виконання ними основних функцій) і ціни зумовила нові методи кількісного аналізу, пов'язані з розмірністю різних матеріальних і нематеріальних благ у грошовому вираженні. Так, ціна дає змогу кількісно зіставляти такі різні блага, як одяг, житло, скульптурні вироби, туристичні поїздки тощо на тій підставі, що в їх основі – людська праця, яка створює вартість, що вони у цьому тотожні за своєю якістю. Отже, кількісна відмінність між матеріальними і нематеріальними благами можлива тому, що їх вартість (а отже, й ціна, яка є її грошовим вираженням) – це певна якість, яка є кількостями однакової якості, що й робить їх зіставлюваними. Поступово сформувалися такі показники й характеристики цих явищ, як собівартість, ефективність, прибуток, що потребувало аналізу елементів собівартості, ціни тощо. На цьому етапі розвитку кількісних методів в економіці виник бухгалтерський облік, започаткований італійським ученим Л. Пачолі наприкінці XV ст. Відтак було розроблено систему узагальнюючих макроекономічних показників валовий продукт, чистий продукт, нагромадження, продуктивність праці та ін. Винайдення нових статистичних методів аналізу економічної системи пов'язано з іменами представників класичної школи політичної економії – В. Петті, Ф. Кене. Ці методи набули розвитку у працях Маркса. Обґрунтування нових синтетичних показників і з'ясування функціональних залежностей між ними подано у працях багатьох західних економістів. Так, Кейнс запровадив у науковий обіг такі узагальнюючі макроекономічні показники, як «ефективний попит», «схильність до споживання», «мультиплікатор зайнятості» тощо.
Головний інструмент використання кількісних методів в економіці на цьому етапі – динамічні ряди, які дали змогу встановлювати кількісні взаємозалежності та закономірності для регулювання макроекономічних процесів. З появою методів математичного моделювання економічних явищ і процесів з'явилася можливість з'ясовувати кількісні функціональні залежності в економічній системі й окремі якісні властивості. Першою найпростішою моделлю такого аналізу була «Економічна таблиця» Ф. Кене (XVIII ст.). Найбільшого розвитку математичне моделювання набуло у працях швейцарського економіста Л. Вальраса, італійського вченого В. Парето та інших західних науковців. За допомогою цього методу було дано загальний рівноважний аналіз економічної системи. Його особливістю є те, що в цій теорії немає жодної економічної категорії, величини, яка б мала абсолютний незмінний характер. Так, вартість товару, витрати на його виробництво тощо залежать не лише від техніко-економічних умов виготовлення його на окремому підприємстві чи в галузі, а й від альтернативних можливостей використання спожитих при цьому ресурсів, від співвідношення між граничною суспільною корисністю певної кількості товарів і граничними суспільними витратами виробництва цієї кількості. При цьому необхідно враховувати, що на вартість товару опосередковано впливає певна кількість інших товарів та ін. Таким чином, вартість стає еквівалентною категорії рівноважних цін, тобто такого стану в ціноутворенні, коли урівноважуються попит і пропозиція на всіх ринках у межах національної економіки одночасно, коли вона стає результатом взаємодії всіх елементів економічної системи. Загальний рівноважний аналіз перетворюється, отже, на миттєву фотографію цілісної економічної системи з наявними у певний час потребами, технікою і технологією, ресурсами, доходами тощо. Теорія рівноважного аналізу набула розвитку в працях американського економіста. В Леонтьєва (т. зв. аналіз «витрати – випуск»), австрійського економіста Й. Шумпетера, англійського економіста Дж. Кейнса та ін.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.