Сучасний стан швейної промисловості України
Швейна галузь, як і легка промисловість України в цілому, на сьогоднішній день перебуває у незадовільному стані, що характеризується цілою низкою серйозних проблем, зокрема це: відсутність на внутрішньому ринку товарів вітчизняного виробництва та його тотальне заповнення дешевими, низькоякісними виробами іноземного походження, значну частку серед яких, займають товари «секонд-хенд»; застосування вітчизняними підприємствами давальницьких схем виробництва; погано розвинута інфраструктура галузі; недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність; неконкурентоспроможність вітчизняної продукції як за ціною, так і за якістю. Зазначені проблеми вкрай негативно впливають на діяльність підприємств швейної промисловості, а головне – гальмують подальший розвиток галузі.
Для з’ясування ступеню впливу вищезазначених проблем галузі, здійснено дослідження фінансово-господарської діяльності підприємств швейної промисловості України. Предметом аналізу взято виробництво текстильних, трикотажних та шкіряних виробів, що найбільш повно характеризує швейну промисловість України.
Розвиток глобальних кризових процесів досить негативно позначився на загальних обсягах швейної продукції в Україні. Аналізуючи обсяги реалізації швейної продукції протягом 2010-2012 рр. можна спостерігати не стабільну тенденцію. Так, обсяг реалізації продукції швейної промисловості за досліджуваний період зменшився на 3,3%, в той же час спостерігається позитивна динаміка в 2011 році у відношенні до 2010 року – 5,5%.
Для подальшого дослідження необхідним є аналіз динаміки обсягів виробництва швейної продукції за видами. Як свідчать результати проведеного нами, динаміка виробництва швейних виробів за останні три роки мала тенденцію до зниження обсягів. Так, окрім виробництва суконь та сарафанів, яке збільшилося на 31%, усі інші позиції зменшилися в середньому на 15%. Найбільше зменшився обсяг виробництва блуз та тунік (на 29,7%), костюмів жіночих та дівчачих (на 26,8%).
Отже, загалом, результати аналізу свідчать про досить суттєві зміни динаміки виробництва окремих видів швейних виробів, що пояснюється тим, що переважна більшість швейних виробів на вітчизняних підприємствах виробляється за іноземними замовленнями, які, в свою чергу, залежать від кон’юнктури на західних ринках, тобто потреби у тому чи іншому виді швейних виробів. Так, скорочення продажів одягу починаючи з вересня 2008 року, спочатку у Європі та США, а потім і в інших країнах, змусило більшість провідних компаній світової модної індустрії переглянути свої плани, щодо обсягів випуску продукції та, як наслідок, стало основною причиною зменшення загальної кількості замовлень від іноземних фірм. Протягом 2012 р. вітчизняні швейні підприємства експортували продукції (у т.ч. виробів з давальницької сировини) на суму 397,6 млн. дол., що на 5,5% менше ніж у 2010 р. (420,2 млн. дол.) та на 17,5% ніж у 2011 р. (481,7 млн. дол.).
Слід зазначити, що, з одного боку, робота вітчизняних підприємств на основі давальницької сировини, як форма співробітництва на сучасному етапі розвитку легкої промисловості, є надзвичайно важливою, оскільки дає змогу наростити експортний потенціал, завантажити потужності і забезпечити людей роботою, набути досвіду виробництва продукції, що відповідає світовим стандартам якості. Але, з іншого боку, співпраця на цих умовах фактично призводить до повної залежності вітчизняного виробника від іноземного замовника. Сьогодні, раптовий розрив таких стосунків, неминуче призведе до виникнення кризових ситуацій на вітчизняних швейних підприємствах.
Отже, слід зробити висновок, що підприємства швейної промисловості потребують суттєвого перегляду цільових установ та стратегії розвитку на перспективу.
Зменшення обсягів виробництва та експорту швейної продукції негативно вплинуло на фінансові результати діяльності підприємств. Виходячи з даних Держкомстату, у 2010 р. за результатами фінансового-господарської діяльності, збитки отримали 37,1% підприємств, а їх загальний розмір становив 334,1 млн. грн., що практично дорівнює розміру прибутку (404 млн. грн.). Ситуація впродовж 2012 р. демонструє незначне зменшення кількості збиткових підприємств до 36,5%, але порівняно з 2010 р. загальний обсяг збитків збільшився на 30% та становить 434,2 млн. грн. Загальний рівень рентабельності за цей період був визначений на рівні 3,0%.
Отже, результати аналізу основних фінансових показників підприємств швейної промисловості свідчать про негативні тенденції в розвитку галузі. Головна з них полягає в тому, що поряд із незначним скороченням показників виробництва і реалізації продукції діяльність підприємств низькорентабельна. Враховуючи, що переважна більшість швейних підприємств працює на умовах давальницької сировини, для дослідження факторів, що спричиняють вказані негативні тенденції необхідно провести ретельний економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства галузі.
Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробити висновок, що незважаючи на загальний кризовий стан вітчизняної швейної галузі, ті підприємства, які зможуть налагодити взаємовигідну співпрацю з іноземними партнерами та почнуть поступово переорієнтовувати свою діяльність в напрямку розширення своєї присутності на внутрішньому ринку, збережуть шанси на успішний розвиток.
Джерело: Бичковська Ю.О., Юрин Є.Г. «Сучасний стан швейної промисловості України»