Відкрита економіка

Відкрита економіка – економічна концепція яка досліджує вплив зовнішньоекономічних зв'язків на внутрішню макроекономічну систему країни. Виникла на Заході в повоєнний період, розвивається в умовах стрімкої інтернаціоналізації господарського життя та утворення інтеграційних об'єднань. На думку економістів (Г. Кіндлбергер, Є. Клеєр, С. Александер, Р. Харрод, Ф. Перру та ін.), головною відмінністю «відкритої економічної системи» від закритої є неможливість державного регулювання національного господарства без урахування зовнішньоекономічних чинників, насамперед таких, як міждержавний обмін товарами, капіталами та національними валютами.

Відкрита економіка – це система організації господарського життя, яка забезпечує максимально ефективно залучення національної економіки через відповідні організаційно-правові та фінансово-кредитні механізми у світові структури і взаємодію зі світовим співтовариством через вільний обмін товарами, капіталами, людьми, знаннями, технологіями на основі високого рівня міжнародного поділу праці та усуспільнення виробництва, глобалізації продуктивних сил для національного та світового економічного прогресу. Виходячи з такого розуміння сутності вільної економіки, визначають й основні риси.

По-перше, наявність максимально сприятливих правових, економічних, організаційних та інших умов для господарської взаємодії із зовнішнім економічним середовищем (зокрема заходи щодо зближення, приведення у відповідність та уніфікації національних законодавчих актів з міжнародними у сфері зовнішньоекономічної діяльності, створення сприятливого митного режиму), здійснення державних програм стимулювання експортерів, пільгове оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків, підключення до міжнародної системи інформаційного забезпечення, координація зовнішньоекономічної політики країни з міжнародними економічними організаціями та центрами, своїми основними партнерами.

По-друге, адаптивність та відповідність національних господарських структур світовим. Країни, що беруть активну участь у світогосподарських зв'язках, мають адекватні структури власності та організаційні форми підприємницької діяльності, розвинуту ринкову інфраструктуру (біржі, банки тощо). Тому перед державами, економіка яких упродовж багатьох років мала закритий характер, постає завдання демонополізації власності, створення змішаної економіки, розгалуженої системи кредитно-фінансових інститутів засобів інформації тощо, що дасть змогу відкритися світові й стати органічною складовою частиною світового економічного простору.

По-третє, відкритій економіці властивий значний вплив зовнішніх факторів на внутрішнє економічне життя, насамперед структуру та обсяг виробництва, асортимент продукції. Вона характеризується могутнім експортоорієнтованим сектором, виробництво якого не тільки перевищує погреби національного ринку, й з самого початку націлене на попит світового ринку і відповідає його критеріям з погляду технологи, якості та асортименту продукції. Крім того, зовнішньоекономічні фактори суттєво впливають на її галузеву структуру загалом, виготовлення нових виробів, формування витрат виробництва та ціноутворення.

По-четверте, країна з відкритою економікою бере активну участь і займає певну нішу в міжнародному поділі праці, яка відображає її міжнародний виробничий профіль і робить вигідною обрану спеціалізацію, доступними світові досягнення у сфері техніки і технології виробництва нових товарів.

По-п'яте, країни з відкритою економікою характеризуються високим рівнем участі в міжнародній виробничій, науковій і технічній кооперації, обміні капіталами та робочою силою. Вони є країнами походження га базування транснаціонального капіталу.

По-шосте, випереджаюче зростання зовнішньоторговельного обороту щодо національного доходу, його суттєвий вплив на загальне економічне зростання.

Зовнішньоекономічний комплекс країн з відкритою економікою розвивається швидшими темпами, ніж економіка загалом, завдяки стимулюючому впливу більш місткого зовнішнього ринку, механізму конкуренції та підвищення якісних показників виробництва і його результатів. Зростання відкритості національних господарств, узагальнюючим критерієм визначення якої є рівень залучення до світогосподарських зв'язків, стає об'єктивною закономірністю і однією з характерних рис розвитку світових продуктивних сил.

Необхідність формування в Україні відкритої економіки означає, що технічна, структурна, інвестиційна та соціальна політика держави повинні орієнтуватися на світові показники та стандарти, зовнішньоекономічна діяльність має стати органічною частиною господарської діяльності українських підприємств. Найбільшими труднощами на шляху до відкритої економіці є нерозвинутість ринкових відносин та відсутність ефективного механізму зовнішньоекономічних зв'язків.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.