Міжнародна економіка
Міжнародна економіка – наука, що вив чає економічні відносини між країнами в межах світового господарства, закономірності розвитку основних форм міжнародних економічних відносин, пов'язаних з рухом факторів виробництва, процесами інтернаціоналізації продуктивних сил та особливостей формування й розвитку міжнародної економічної політики держав.
Повніше предмет міжнародної економіки розкривається у процесі конкретизації:
- структури економічних відносин;
- сукупності сучасних факторів виробництва та форм міжнародних економічних відносин, що пов'язані з рухом цих факторів, різних форм міжнародної економічної політики, сутності закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин.
Економічні відносини – складна економічна система, до якої входять організаційно-економічні, техніко-економічні та виробничі відносини (або відносини економічної власності).
Організаційно-економічні відносини – це менеджмент, маркетинг, обмін досвідом та ін. У міжнародній економіці, відповідно, йдеться про міжнародний менеджмент, міжнародний маркетинг міжнародний обмін досвідом тощо.
Техніко-економічні відносини означають відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо, а з урахуванням предмета міжнародної економіці – відповідно процеси міжнародної спеціалізації, кооперування та ін. Тому серед сучасних форм міжнародних економічних відносин виділяють міжнародну спеціалізацію виробництва та науково-технічних робіт, міжнародну кооперацію, міжнародну концентрацію виробництва.
Виробничі відносини (або відносини економічної власності) – це відносини між людьми з приводу привласнення різноманітних об'єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, інтелектуальної власності та ін.) в усіх сферах суспільного відтворення безпосередньому виробництві, обміні, розподілі й споживанні.
В контексті предмета міжнародної економіки аналізуються відносини між економічними суб'єктами різних країн в процесі інтернаціоналізації виробництва та обміну, перерозподілу частини національного доходу окремих країн через міжнародні фінансово-кредитні організації, наднаціональні економічні органи, що виникають в процесі економічної інтеграції (передусім ЄС) та ін.
Теоретичним вираженням міжнародних виробничих відносин є такі економічні категорії, як інтернаціоналізація виробництва, інтернаціональні витрати, інтернаціональна вартість, міжнародна конкуренція, міжнародні монополії, транснаціональні корпорації, інтернаціоналізація обміну, наднаціональний бюджет, інтернаціональний капітал, «ножиці цін» та ін. Повніше категоріальний апарат міжнародної економіці формується у процесі функціонування та розвитку форм міжнародних економічних відносин, пов'язаних з рухом сучасних факторів виробництва – засобів виробництва (які передусім ототожнюються в західній економічній літературі з капіталом), робочої сили (асоціюється в економікс з працею), науки, підприємницької діяльності, інформації. На основі руху цих факторів в міжнародному масштабі утворюються форми міжнародних економічних відносин міжнародна торгівля товарами і послугами, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний рух капіталів, економічна інтеграція, міжнародні валютні відносини, спільні підприємства та ін.
Матеріально-речовою основою формування й розвитку міжнародних економічних відносин є процес інтернаціоналізації продуктивних сил – провідної складової економічної системи, що містить такі елементи, як людина, засоби і предмети праці, використовувані людьми сили природи (ядерна, термоядерна, сонячна енергія та ін.), наука, форми й методи організації виробництва (на сучасному етапі до них відносять систему Мейо, стосунки між людьми) та інформація інтернаціоналізація робочої сили (як найважливішого елемента людини) в межах економічних угруповань на зразок ЄС виявляється у вільному її переміщенні, вирівнюванні заробітної плати, уніфікації оподаткування заробітної плати, соціальних виплат держави, взаємному визнанні свідоцтв про освіту тощо. Оскільки продуктивні сили в єдності з техніко-економічними відносинами формують технологічний спосіб виробництва, то з урахуванням інтернаціоналізації цих сторін міжнародна економіка повинна вивчати процес формування інтернаціонального технологічного способу виробництва, який в умовах НТР може відбуватися насамперед на основі машинної або автоматизованої праці. Звідси – перша важлива відмінність між міжнародної економіці та науковою дисципліною «Міжнародні економічні відносини» вона, на відміну від міжнародної економіці, не включає безпосередньо до об'єкта свого дослідження такі ланки народного господарства, як продуктивні сили, а отже, їх інтернаціоналізацію, сукупність засобів праці, інших об'єктів, що використовуються людьми для виробництва та задоволення необхідних для міжнародної спільноти економічних благ.
Предметом вивчення в міжнародних економічних відносинах є лише інтернаціональна соціально-економічна форма цих об'єктів, тобто процес інтернаціоналізації капіталу (в т.ч. основного, оборотного, постійного, змінного, акціонерного, корпоративного тощо), в якому самі об'єкти представлені в діалектичне знятому вигляді.
Об'єктом дослідження міжнародної економіці є порівняльний аналіз розвитку окремих сфер та галузей народного господарства в різних країнах та регіонах світового господарства. Друга відмінність між двома науками полягає в тому, що міжнародна економіка досліджує формування та реалізацію міжнародної економічної політики, складовими елементами якої є міжнародна інвестиційна, промислова, науково-технічна, структурна, фінансово-кредитна, податкова політика та ін. Тому міжнародна економіка, по-третє, має значно більшу практичну спрямованість, повніше оперує арсеналом техніко-економічних показників, що розкривають ефективність зовнішньоекономічної діяльності, зокрема міжнародної спеціалізації, кооперування виробництва, світової торгівлі тощо. Міжнародна економіка, по-четверте, комплексно досліджує гуманістичну та екологічну спрямованість інтеграційних економічних процесів у межах світового господарства. По-п'яте, міжнародна економіка вивчає ширше коло економічних законів та закономірностей, що випливає з повнішого предмета цієї науки.
Щодо методології (як наука про метод) міжнародна економіка використовує значно ширший арсенал способів, засобів та інструментів дослідження передусім за рахунок тих методів, які є надбанням позитивної економічної теорії, в т.ч. економікс.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.