Цінова інфляція

Цінова інфляція – інфляція грошей, спричинена штучним підвищенням ін. Ціна і гроші – різні форми вияву вартості товару. Ціна відображає кількість грошей, яка дорівнює вартості товару. Коли вартість, ціна й гроші мають спільну основу, вимірюються одним стандартом, то йдеться про три різні, але рівноцінні вираження вартості товару – безпосередньо в одиницях робочого часу, в грошових одиницях та за допомогою маси грошей. Зміна одного з цих компонентів зумовлює зміну всіх інших. Так, якщо вартість прийняти за сталу величину що визначається тільки витратами праці, то зміна грошового стандарту вимірювання вартості товару зумовлює зміну її грошового вираження – ціни, а відтак – і грошової маси і навпаки, зміна ціни означає зміну грошового стандарту вимірювання вартості товару. З підвищенням ціни грошовий стандарт вимірювання вартості товару зменшується і навпаки, зниження цін спричиняє його підвищення.

Грошовим стандартом, за допомогою якого вимірюється вартість товарів і забезпечується їх оборот у суспільстві, є вартість грошової одиниці. Оскільки самі гроші вартості не мають, їхню вартість визначають на основі порівняльної характеристики вартостей інших товарів за допомогою фіксації певної кількості суспільне необхідного робочого часу чи вагової кількості благородного металу або на основі співвідношення між масою грошей і цінами. Тому вартість є величиною, що постійно змінюється. Так, якщо 1 год. суспільне необхідного робочого часу (снрч) прийняти за стандарт грошової одиниці – гривню, а на виробництво товару витрачено 10 год. снрч, то ціна товару дорівнюватиме 10 грн. Якщо ціна цього товару за всіх інших незмінних умов зросла до 20 грн., то це означає, що вартість грошової одиниці зменшилася з 1 до 0,5 год. снрч. У скільки разів штучно зростає ціна, у стільки ж разів зменшується вартість грошової одиниці. Зростання цін потребує збільшення маси грошей. Між масою грошей і сумою цін товарів існує прямо пропорційна залежність. В такому разі емісія грошей є наслідком підвищення цін інфляція грошей, спричинена штучним підвищенням цін, – цінова інфляція. Наприкінці 90-х XX ст. головною причиною інфляційних процесів в Україні й т. зв. постсоціалістичних країнах була "лібералізація" цін, що призвело до підвищення їх у сотні тисяч разів. У стільки ж разів знизилася вартість грошової одиниці. Емісія грошей стала лише наслідком цього підвищення цін. Однак статистика не дає точних розрахунків ні підвищення цін, ні інфляції. Наведені дані не відображають прямої залежності між зростанням цін і темпами інфляції, оскільки статистичні органи визнають лише інфляцію, зумовлену емісією грошей. Згідно з монетарною концепцією, рівень цін визначається кількістю грошей в обігу: MV=PQ, звідси P=MV/Q, де P – рівень цін, M – грошова маса в обігу, V – швидкість обороту грошей, Q – кількість реальних товарів і послуг. Таким чином темпи інфляції прямо пропорційні темпам приросту грошової маси, зростанню швидкості обороту грошей і обернено пропорційні темпам приросту реального продукту. Зниження обсягу реального продукту за стабільної грошової маси призводить до підвищення темпів інфляції оскільки меншій кількості продукції протистоїть більша кількість грошей і навпаки, зростання реального обсягу продукту за стабільної грошової маси зумовлює ревальвацію грошової одиниці й зниження цін. Грошову масу формує центральний банк країни. Цей процес має дві стадії. На першій – центральний банк збільшує свої активи наданням кредитів урядові, комерційним банкам, зарубіжним країнам, а також збільшенням своїх золотовалютних резервів. Збільшення активів центрального банку водночас сприяє зростанню його пасивів, створенню грошової бази, що складається з готівки в обігу, а також з обов'язкових і необов'язкових резервів комерційних банків у центральному банку. На другій стадії формування грошової маси комерційні банки, спираючись на власні резерви, збільшують кредитування своїх клієнтів. Залишки грошей на рахунках клієнтів разом з готівкою в обігу і є грошовою масою. Таким чином, кількість грошей в обігу визначається передусім кредитною емісією центрального банку, а інфляція спричинена наданням цих кредитів банком. Отже, на думку монетаристів, вихідним пунктом у розвитку економіки є не виробництво товарів, а виробництво грошей, тому кількість грошей визначається не величиною створеної вартості, а передусім емісією грошей. Тому рівень цін залежить не від кількості витраченої праці, а від кількості випущених в обіг грошей. Таким чином, залежність між рівнем цін і масою грошей, виражена наведеною вище формулою, хоча в основному й правильна але не має вартісної основи. Невідомо, що і яка величина закладена у вартість грошової одиниці а отже, й самих цін. А тому частка від ділення невідомої величини – маси грошей, що є кількісним вираженням суми цін товарів, на кількість реальних товарів дає також невідому умовну величину. Правильними тут є математичні дії, але немає логічного змісту. Звідси два шляхи розвитку інфляції інфляція попиту та інфляція витрат інфляція попиту означає перевагу сукупного попиту над поточними виробничими можливостями, що призводить до підвищення цін, яке наштовхується на обмеження грошової маси. Якщо держава, прагнучи запобігти спаду виробництва, збільшує обсяг грошової маси, це і є інфляція. У найближчій перспективі вона спричиняє збільшення виробництва за рахунок зростання цін, а у віддаленій – лише зростання цін. Якщо держава стримує збільшення грошової маси, відбувається дефляція – скорочується попит і відновлюється рівновага. Дефляція починається із зростання цін на кінцеві продукти й поступово поширюється на фактори виробництва. До інфляції витрат призводить зростання собівартості продукції під впливом певних факторів, що за збереження попередніх цін скорочує пропозицію, спричиняє переважання попиту над пропозицією, підвищення цін, а отже, й зростання інфляції. Причому цей вид інфляції починається із зростання цінна фактори виробництва, а відтак по технологічному ланцюгу поширюється на кінцевий продукт. Як у першому, так і в другому випадках у поясненні інфляції монетаристи припускаються помилки – вважають інфляцією будь-яке підвищення цін. Насправді інфляцію спричиняє підвищення цін, що відбувається без додаткових витрат праці, зростання вартості, коли сума цін переважає суму вартості товарів і «розводнює» створену в суспільстві вартість. Внаслідок цього встановлюється новий, знецінений стандарт вимірювання цін, що й призводить до знецінення грошей, їх інфляції. Якщо в суспільстві сума цін і сума вартостей товарів збігаються, що означає стан рівноваги між ними, який існує за незмінного грошового стандарту, то зростання цін під впливом переважання попитом пропозиції призводить до перерозподілу створеної в суспільстві вартості, а не до інфляції. Вона настає лише тоді, коли існує монополізм в ціноутворенні й співвідношення попиту та пропозиції, яке є фактором встановлення пропорційного розвитку суспільного виробництва, використовується для самозбагачення. Під впливом штучно створеного переважання попиту над пропозицією ціни зростають, перерозподіляючи на їх користь вартість (доходи) споживачів. Зростання цін призводить до перевищення сумою цін суми створеної вартості, тобто до інфляції. Такої помилки припускаються, пояснюючи інфляцію витрат. Якщо причиною зростання собівартості продукції є зміна умов виробництва, що потребують більших витрат праці, зростання цін відбувається пропорційно зростанню вартості. При цьому сума цін дорівнює сумі вартості товарів, що означає збереження попереднього стандарту вимірювання вартостей товарів і відсутність інфляції грошової одиниці. Якщо зростання витрат виробництва пов'язано її штучним підвищенням ціни на один із факторів виробництва, то інфляція спричинена саме цим підвищенням цін, а зростання собівартості продукції за ланцюговою технологією є переходом вимірювання цих витрат із старого на новий знецінений грошовий стандарт. Отже, розмежування монетарної та викладеної вище концепції цінової інфляції ґрунтується на ставленні їх авторів до трудової теорії вартості. Якщо не протиставляти, а поєднати трудову теорію вартості з теорією попиту і пропозиції, матимемо цілком логічну всеохоплюючу концепцію пояснення сутності інфляції відповідно до дії законів товарного виробництва.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.