Зміст праці

Зміст праці – сукупність елементів та умов процесу праці, потреб працівників і комплекс взаємозв'язків між ними за різних технологічних способів виробництва. Так, на вищій стадії технологічного способу виробництва, що базується на ручній праці (стадії мануфактури), відбувається поділ ремісничої діяльності (праці ремісника) на різні операції. Тому мануфактура спотворює робітника, культивує в ньому однобічну спеціалізацію, гальмує розвиток сутнісних сил людини. За машинного виробництва посилюється однобічна спеціалізація, робітник перетворюється на додаток до машини. Лише за комплексної автоматизації виробництва з'являється тенденція до подолання процесу розчленування праці на елементарні операції та заміну безпосередніх зв'язків між людиною і речовими факторами виробництва, з одного боку, та між самими людьми – з іншого, їхніми опосередкованими зв'язками через комп'ютери або диспетчерські пункти. У структурі потреб робітника на сучасному підприємстві, працівника загалом, пов'язаних із процесом праці у сфері безпосереднього виробництва, важливе значення в умовах НТР мають проблеми укісного вдосконалення умов праці загалом і кожного робочого місця зокрема. Безпосередньо до умов праці належать санітарно-гігієнічні умови (ступінь забруднення повітря та середовища, вібрація, освітленість, вологість, рівень температури, наявність або відсутність кондиціонерів, інтенсивність шуму), фізичні небезпеки, контакти з іншими людьми. Наближені до них фізичні вимоги, серед яких особливу роль відіграють усталений темп роботи, тривалість робочого циклу, прив'язаність до робочого місця, можливість прийняття неправильного рішення, що призводять до негативних економічних наслідків. Умови праці повинні стимулювати робітника до ефективної, продуктивної пращ, до творчого пошуку в процесі виробництва. Технологічною формою реалізації досягнень НТР є комплексна автоматизація виробництва. Якщо автоматичній системі машин передавалися фізичні та розумові функції робітника, пов'язані з обробкою предметів праці, то в умовах автоматизації виробництва до машин значною мірою переходять і функції управління процесом переробки сировини, а людина дедалі більше витісняється з безпосереднього виробництва. Управління процесом обробки предметів праці машинами можливе лише за допомогою комп'ютерів, кібернетизації виробництва. У процесі механізації машинам передаються лише окремі функції фізичної праці, людина навіть на вищій стадії такої механізації не усувається від безпосереднього виробництва. Автоматизація передбачає мінімальні фізичні зусилля, виконання переважно складної розумової праці, що зближує працю робітника з працею інженера, формує робітника нового типу, контролера і регулювальника виробництва. Основним типом робітника стає наладчик-програміст.

Сучасна автоматизація виробництва супроводжується скороченням частки напівкваліфікованих робітників, певним зростанням питомої ваги некваліфікованих робітників, зайнятих ручною працею. На нижчих рівнях автоматизації, порівняно з неавтоматизованим виробництвом, часі о знижуються змістовність праці працюючих, їхнє задоволення від роботи. Так, часткова автоматизація нерідко збіднює працю операторів-верстатників, стимулює зростання кількості напівкваліфікованих робітників. Це означає, що автоматизація спричиняє суперечності між людьми у процесі поділу праці а також між людиною і машиною. Ці суперечності значною мірою долає інформаційна революція. Так, праця оператора-наладчика дедалі більше збагачується функцією програміста. Вплив автоматизації виробництва на санітарно-гігієнічні умови праці також має суперечливий характер. З одного боку, зменшення контактів працівників з рухомими частинами устаткування значно знижує можливість травм, оберігає людину від впливу інших шкідливих факторів зменшує забруднення середовища на робочому місці, фізичні навантаження та ін. З іншого боку, збільшення кількості устаткування, що обслуговується, його потужностей зокрема швидкості, спричиняє зростання шумів, загазованості повітря, підвищення температури, позбавляє організм необхідного мінімуму фізичного навантаження («м'язовий голод»), посилює монотонність праці на пульті управління. Зростає нервове, емоційне та розумове навантаження працівників. Таким чином, на сучасному етапі НТР спостерігаються дві суперечливі тенденції до збагачення і до збіднення змісту праці. Домінування однієї з них залежить від ступеня автоматизації виробництва, розгортання інформаційної революції форм в методів організації праці, рівня розвитку особистісного фактора, зумовлених розвитком продуктивних сил. На кожну з цих тенденцій діє також певний комплекс факторів, зумовлених розвитком економічної власності або виробничих відносин, а також соціальні, політичні ідеологічні фактори тощо. Так, у США надмірна інтенсифікація праці (розумової та фізичної) на підприємствах, які не досягли комплексних форм автоматизації виробництва, економія на техніці безпеки та інші фактори спричиняють значний травматизм. Щороку фіксують до 5 млн. нещасних випадків, інвалідами стають майже 90 тис. осіб, не менш як одне захворювання на рак з п'яти – наслідок контакту людини зі шкідливими речовинами на виробництві. Інтенсивна праця засвідчує існування за капіталізму кінця XX ст. абсолютної додаткової вартості. Виходячи з вартості складної робочої сили, корпорації за рішенням суду, виплачують від 400 до 800 тис. дол. за каліцтво або смерть одного працівника. Але загалом НТР, комплексна автоматизація виробництва, розгортання Інформаційної революції створюють можливості для підвищення змістовності праці та задоволення робітників самим процесом праці, оскільки звільняють їх від безпосереднього впливу на предмети праці, залишають їм функції регулювальника та контролера. Основними напрямами змін у змісті праці під впливом НТР є заміна праці людини системою машин і механізмів, яка постійно ускладнюється, якісні зрушення у змісті розумової праці, усунення або істотне зменшення елементів нетворчої, механічної праці (збирання та обробка інформації тощо) і посилення функції творчої праці в усіх сферах людської діяльності, інтенсивніша дія закону переміни пращ, органічно пов'язаного із законом поділу праці. Посилення функцій творчої праці супроводжується підвищенням загальноосвітнього, професійного та культурного рівнів робітників, збільшенням частки зайнятих розумовою працею, її зростаючою інформатизацією. Відмінність між працівниками розумової та фізичної праці стирається завдяки автоматизації виробництва, органічному поєднанню в кожному індивіді функцій розумової та фізичної праці, розширенню творчих функцій зайнятих фізичною працею дедалі більшому наповненню праці сучасного робітника інтелектуальним змістом НТР зумовлює зростання кількості працівників, які у процесі праці виконують переважно розумові функції (конструктори, фахівці із системною аналізу, наладчики автоматичних ліній електронного устаткування, регулювальники апаратури та ін.). Частка розумової праці в їх діяльності – від 50 до 90%, що наближає їх до інженерно технічної інтелігенції їхні функції – активне спостереження за технологічним процесом, роботою механізмів і приладів, налагодженням і регулюванням устаткування тощо. Тенденція до посилення змістовності праці, а також підвищення загальноосвітнього, професійного та культурного рівнів робітників зростання рівня споживання посилюють їхню потребу у творчій праці, самостійності, відповідальності та незалежності у процесі виробничої діяльності. За сучасного капіталістичного способу виробництва робітники мають певну можливість для самореалізації у процесі праці. Цьому сприяють їх вимоги щодо чистоти, безпеки виробничих процесів, ергономічного контролю за умовами праці тощо. Із поступовим створенням об'єктивних передумов для зростання змістовності праці, вимог працівників, намагання доповнити механізм економічного примусу до праці механізмом внутрішнього спонукання для привласнення більшої маси додаткового прибутку та інших факторів впроваджується бригадна форма організації праці, яка передбачає відмову від конвеєра і колективну відповідальність працівників за якість і кількість продукції, безпосередній зв'язок з матеріальним забезпеченням робочих місць, гнучкість при зміні завдань. Практикується також широка ротація робочих місць, розширюються трудові функції працівників та ін. Такі заходи доповнюються соціальною політикою (надання житла гарантоване просування по службі, пенсійне забезпечення, підвищення кваліфікації, матеріальне стимулювання, постійно діючі програми перекваліфікації працівників тощо) і сприяють послабленню процесу відчуження працівників від засобів виробництва, створеного продукту, процесу праці. В умовах НТР дія закону підвищення потреб дедалі відчутніше виявляється у зростаючій потребі працівників в управлінні виробництвом, що зумовлено поглибленням суспільного поділу праці, становленням і розвитком працівника нового типу, посиленням ролі праці, особистісного фактора у процесі виробництва тощо. Поглиблення спеціалізації за автоматизації виробництва потребує залучення безпосередніх виробників до управління технологічними процесами, координації дій між зростаючими трудовими колективами, знання інформації про весь виробничий цикл. Традиційна структура управління в нових умовах перетворюється на гальмо НТР. Дію цієї об'єктивної тенденції посилює зростання ролі суб'єктивного фактора, вимог працівників щодо участі в управлінні не лише безпосереднім виробництвом, а й іншими суспільними процесами в усіх сферах відтворення, зокрема розподілом прибутку, політикою цін. Для задоволення цих вимог використовують індивідуальні та колективні організаційні здібності працівників, залучаючи їх до управління, по-перше, у межах відносин «начальник – підлеглий», по-друге, до прийняття рішень групами працівників та їх організаціями. Представники працівників, профспілок разом з акціонерами входять до складу керівних рад. Залучення працівників до управління виробництвом, але під контролем капіталу здійснюється переважно для вирішення питань щодо резервів подальшого зростання продуктивності праці, підвищення її ефективності та ін. Вирішення кардинальних питань розвитку підприємства (наприклад, політика інвестицій, цін та ін.) – прерогатива капіталістів-власників та вищих менеджерів, що свідчить про авторитарність управління. На зміст праці в сучасних умовах значно впливає дія закону переміни праці. Крім того за суспільного поділу праці, що постійно поглиблюється, зростання спеціалізації виробництва окремий індивід закріплюється за виконанням певних функцій сукупного або комбінованого працівника. В умовах НТР ці процеси розвиваються паралельно. Зокрема, із автоматизацією виробництва відбувається інтеграція у знаряддях праці й технологіях багатьох роз’єднаних раніше функцій-операцій. Вони здійснюються без безпосередньої участі людини. Кожен працівник нового типу, виконуючи переважно функції контролера, регулювальника виробництва за пріоритету інтелектуальних здібностей людини зможе виконувати об'єднані трудові функції широкого профілю, змінювати їх залежно від потреб виробництва. Закон переміни праці функціонуватиме у формі рухливості й зміни функцій індивідуального та сукупного працівника. Отже, зміст праці сучасного працівника характеризується такими основними видами діяльності, як пізнавальна, регулятивно-контрольна, споживча. Так уперше за всю історію цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це створює небачений простір для розвитку її особистості, сутнісних сил. З-поміж потреб людини вирішальну роль відіграватимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері її дій, власному вдосконаленні талантів, у максимально можливому подовженні активного життя та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.