До питання особливостей справляння плати за землю фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку

Згідно з чинним законодавством, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПК України) платниками земельного податку – є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до законодавства надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди).

Якщо фізична особа – підприємець обрала спеціальний податковий режим у вигляді сплати єдиного податку – механізм сплати земельного податку роз’яснено у пп. 4, п. 297.1 ст. 297 ПК України, де зазначено, що вони звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Тобто, можна зробити висновок, якщо така фізична особа має земельну ділянку та не використовує її для здійснення підприємницької діяльності, то вона повинна сплачувати земельний податок. Проте у пп. 4, п. 297.1 ст. 297 ПК України нічого не зазначено щодо орендної плати за земельні ділянки. Тоді, як у пп. 14.1.147, п. 14.1, ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю – є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Тому, можна зробити висновок, що платники єдиного податку, які уклали договори оренди землі з органами місцевого самоврядування – є платниками орендної плати за таку земельну ділянку.

Але фізична особа – підприємець може бути не тільки орендарем, але й надавати земельну ділянку в оренду іншим суб’єктам господарювання, чи набуває вона статусу платника земельного податку в даному випадку, потрібно розібратися.

Отже, відповідно до пп. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14 ПК України, під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До того ж, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, до одного з видів діяльності відноситься «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». З урахуванням положень пп. 4, п. 297.1 ст. 297 ПК України, особа, що обрала спеціальний податковий режим у вигляді сплати єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, які використовуються нею для провадження господарської діяльності.

Щодо орендаря, слід зазначити, що відповідно до ст. 796 ЦК України у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування такою спорудою і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).

Виникає, ще одне питання щодо механізму сплати земельного податку за будівлі та споруди окремо розташовані та за приміщення, що знаходиться у багатоквартирному жилому будинку.

Відповідно до п. 287.6, ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. З цією нормою можна погодитися, що підтверджується і нормами Цивільного кодексу України – зокрема, у п. 1, ст. 377 ЦК України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З урахуванням вищевикладеного та положень пп. 4, п. 297.1 ст. 297 ПК України, зазначимо, що фізична особа – підприємець, що є платником єдиного податку, не сплачує земельний податок за окремо розташовані будівлі та споруди, якщо вони використовуються нею для здійснення підприємницької діяльності.

Але, що стосується сплати земельного податку за приміщення, що знаходиться у багатоквартирному жилому будинку, слід зазначити, що п. 287.8, ст. 287 ПК України визначає, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Визначальною нормою, яка конкретизує момент з якого така фізична особа повинна сплачувати податок – є реєстрації права власності на нерухоме майно. Але, відповідно до п.2, ст. 42 Земельного кодексу України – право передачі земельної ділянки, розташованій під багатоквартирним житловим будинком у разі його приватизації громадянами, у власність або надання у користування, може здійснюватись тільки об'єднанню власників. Тобто, можна зробити висновок, що у разі отримання реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться у багатоквартирному жилому будинку, фізична особа – підприємець не набуває статусу платника земельного податку, отже, у даному випадку, хоча він і є платником єдиного податку, він не звільняється від сплати плати за землю, незалежно від факту введення господарської діяльності на цій ділянці.

Джерело: Коваль О.О. «До питання особливостей справляння плати за землю фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку»