Генезис теорій оподаткування

Важливу роль в реалізації функцій держави відіграють податки. Вони є основою фіскальної макроекономічної політики, основним джерелом надходжень державного бюджету, створюють підґрунтя розвитку соціальної інфраструктури. За роки державної незалежності Україна намагається побудувати якісно нову податкову систему, адекватну реаліям сучасності. Така побудова вимагає узагальнення та врахування світової історичної спадщини з питань оподаткування.

Історики мають різні позиції щодо питань виникнення, формування та розвитку податкової системи, та очевидним є те, що податки виникли в глибоку давнину і з самого початку своєї появи привертали увагу мислителів. Про податки згадується ще з часів стародавніх держав Близького Сходу. В основу цих уявлень було покладено дещо примітивні форми взаємовідносин у державі в особі верховної влади та громадян. В літературних джерелах давнини немає тлумачення податку, обґрунтування необхідності чи механізму його сплати, а лише наводиться інформація про те, скільки і кому належить сплачувати. З поступальним розвитком суспільства еволюціонували погляди щодо податків. Особливої уваги питанню оподаткування почало надаватися з кінця ХУ ст. у роботах меркантилістів. Однак першою серйозною спробою висвітлення проблематики стала праця В. Петті під назвою «Трактат про податки та збори» (1662 р.). Учений сформулював принципи, на яких повинно базуватися оподаткування, і більшість з яких не втратило своєї актуальності донині – пропорційність, відсутність податкової дискримінації, простота та прозорість розрахунку і сплати, неприпустимість подвійного оподаткування та узгодження його із державними витратами, необхідність застосування системи штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Значна увага питанням оподаткування була присвячена у працях А. Сміта. Податки він визначав як впорядковане і систематичне вилучення державою частини доходів у господарюючого суб’єкта і характеризував їх як плату за послуги держави, пов’язані з витратами на оборону та підтримання порядку. Учений застерігав від надмірного підвищення податків, аргументуючи це тим, що таке підвищення призведе до скорочення ділової активності та відповідного звуження бази оподаткування і справить відповідний вплив на можливість реалізації державою своїх завдань.

Подальшого розвитку теорія оподаткування набула у роботах Д. Рікардо. Податки він розглядав як велике зло та визначав їх як «частку продукту землі і праці країни, яка надходить у розпорядження уряду». Рікардо був противником оподаткування капіталу і зазначав, що при збільшенні рівня державного споживання за незмінності обсягів виробництва податковий тягар падатиме на капітал, тим самим підриваючи інвестиційні його можливості та скорочуючи виробництво.

Численні дослідження змісту і ролі податків було узагальнено А. Вагнером. Вагнер досліджував проблему відношення бюджету до доходів і встановив, що чим більшою є частка доходу, котра вилучається з державних підприємств, тим вищими можуть бути державні витрати в абсолютній сумі і відносно національного доходу.

Вагомий вплив на подальший розвиток теорії податків справив Дж. Кейнс. Учений запропонував використовувати податки для регулювання макроекономічних процесів. Кейнс стверджував, що значні заощадження перешкоджають економічному зростанню, тому обґрунтовував необхідність прогресивного оподаткування. На противагу йому виступив професор Каліфорнійського університету А. Лаффер та інші представники неокласичної теорії, котрі вважали, що прогресивне оподаткування доходів є перешкодою для збільшення заощаджень, що призводить до скорочення потенційно можливих інвестицій і заважає стійкому економічному зростанню. Таке підґрунтя породило прагнення неокласиків визначити граничну податкову ставку.

На рубежі ХХ-ХХІ ст. протистояння між двома домінуючими теоріями державного регулювання – кейнсіанством і неоконсерватизмом закінчилося їх взаємопроникненням і взаємодоповненням. Особливого розвитку інтегрована податкова система набула в економічних системах добробуту, де поряд з високим рівнем бюджетних видатків на соціальні програми, забезпечується дотримання оптимального рівня оподаткування, що не створює істотних перепон на шляху розвитку підприємництва та нарощування обсягів його діяльності, свідченням і ознакою чого є ріст показників економічного й соціального розвитку. Розробка комплексних теоретичних досліджень податкового навантаження з урахуванням світового досвіду стане важливим кроком на шляху до визначення ефективності фіскального регулювання економіки України.

Джерело: Турянський Ю.І. Генезис теорій оподаткування