Регулювання відповідальності за податкові правопорушення в Україні
Актуальним в Україні в сучасних умовах є необхідність розв’язання наявних проблем чинного законодавства стосовно відповідальності за вчинення податкових правопорушень, як суб’єктами господарювання різних форм власності, так і фізичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність, громадянами - платниками податків та посадовими особами контролюючих органів.
Нині законодавчою базою з цих питань є Конституція України, Податковий кодекс України, Кодекс України «Про адміністративні правопорушення», Кримінальний кодекс України, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» та деякі інші нормативні акти. Законодавчі документи, що стосуються податкових правовідносин, найбільш чітко, порівняно з іншими фінансовими правовідносинами, передбачають державно-владну та майнову сторони. Тому вважаємо, що в Україні в сучасних умовах досить високий рівень прояву владного характеру правовідносин у галузі оподаткування, а це свідчить про відсутність рівності сторін.
Сукупність норм Податкового кодексу (далі – Кодекс), викладених в статтях ст. 109-116 та 117-128 щодо відповідальності, відображають положення, що містять загальні визначення податкового правопорушення, перелік санкцій, правила їх застосування тощо, а також положень стосовно складу конкретних податкових правопорушень та санкції за їх вчинення.
Згідно ст. 109.1 Кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Це визначення чітко формулює та охоплює вичерпне коло осіб, дії яких кваліфікуються як порушення податкового законодавства. Тому його законодавче закріплення в Кодексі є досить позитивним тому, що воно вперше в Україні юридично оформлене в податковому праві. Вчинення зазначених порушень тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом та іншими законами України.
Разом з тим положення Кодексу стосовно відповідальності, на нашу думку, є недосконалими. Так, хоча посадові особи контролюючих органів і визнаються суб’єктами податкових правопорушень, однак не визнаються особами, які притягаються до відповідальності за порушення, передбачені статтями Кодексу. Недоліком, як ми вважаємо, є і те що статті 117-128 глави 11, а також інші статті цього законодавчого акта, не містять норм про відповідальність посадових осіб контролюючих органів. Це питання винесене до норм адміністративного та кримінального законодавства.
На наш погляд, упущенням, яке потребує вдосконалення є те, що деякі статті глави 11 Кодексу стосовно відповідальності, передбачають відповідальність осіб, що не є зазначеними у п. 110.1, що призводить до суперечливого трактування цієї норми. Наприклад, за неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків притягуються до відповідальності банки або інші фінансові установи і не в якості платників податків, а фінансових установ.
На нашу думку, потребує також більш чіткого формулювання положення, визначені у ст. 120 Кодексу стосовно того, що в якості суб’єктів відповідних порушень вказані «інші особи, зобов’язані нараховувати та сплачувати податки, збори». Використання цього загального терміну призводить до множинного тлумачення категорії винних, що може зумовити перевищення повноважень контролюючих органів при застосуванні санкцій. Тому вважаємо доцільним законодавчо встановити перелік таких осіб, який регулювався б постановами Кабінету Міністрів України, або внесенням змін відповідними законами.
Важливим положенням Кодексу є те, що ним визначено ряд норм, у яких сформульовані ознаки податкового правопорушення та передбачено притягнення до відповідальності (зокрема застосування штрафних санкцій).
Проте незважаючи на доволі вичерпне визначення порушень, за які застосовується штраф, у Кодексі пеня не визнається санкцією, тому і не розглядається елементом фінансової відповідальності. На наш погляд, таке положення є суперечливим і не відповідає суті самої пені, оскільки за її природою вона є покаранням для порушника. Це випливає з її визначення згідно ст. 162 Кодексу.
Наступною нормою Кодексу, яка потребує вдосконалення є те, що незважаючи на можливість платника податків вирахувати і сплатити штраф самостійно (зокрема при самостійному виявленні факту заниження сум податку минулих періодів), відповідальність за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені покладається на контролюючий орган. Тобто незважаючи на самостійне виправлення помилок платником та внесення недоплачених коштів до бюджету до нього застосовуються штрафні санкції, що порушує принцип соціальної справедливості, проголошений у Кодексі щодо побудови системи оподаткування. Вважаємо доцільним вдосконалити цю норму внесенням змін до законодавства.
На часі – внесення змін до Кодексу щодо відповідальності за правопорушення, яке може вчинятися, як у формі бездіяльності, так і у формі активної поведінки : а) неподання платниками податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків); б) несвоєчасне подання платниками податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків). Тобто Кодексом передбачено, що хоча неподання декларації у строк є закінченою формою правопорушення, наступне (із запізненням) подання цієї декларації утворює нову форму порушення – подання з порушенням строку (затримка подання). Тому, на наш погляд, це положення потребує вдосконалення, адже за різні за тяжкістю податкові правопорушення застосовується однакового розміру штрафи.
Розв’язання вищезазначених проблем щодо вдосконалення правового регулювання відповідальності за податкові правопорушення потребує проведення в державі більш ґрунтовної законотворчої роботи з аналізу і пошуку додаткових можливостей в роботі з суб’єктами господарювання. При цьому головним критерієм повинно бути: дотримання вимог Конституції України, принципів системи оподаткування, підвищення рівня контролю, доцільність та ефективність застосування заходів відповідальності. Вдосконалення законодавства у цих питаннях повинно сприяти збільшенню надходжень коштів податків і зборів до бюджетів, зменшення податкових правопорушень.
Джерело: Хуткий О.В. «Актуальні проблеми вдосконалення правового регулювання відповідальності за податкові правопорушення в Україні»