Надлишкова додаткова вартість

Надлишкова додаткова вартість – це надлишок суспільної вартості над фактичною індивідуальною вартістю товару, або різниця між отриманою і фактично створеною додатковою вартістю. В основі утворення надлишкової доданої вартості – розвиток продуктивних сил, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі продуктивності праці, що зумовлює зниження індивідуальної вартості товару порівняно з суспільною. Товаровиробник прагне організувати своє виробництво таким чином, щоб його товари були значно дешевшими від товарів конкурентів, і з цією метою використовує нові, продуктивніші машини, пристосування, вдосконалює технологію та організацію виробництва.

На одних підприємствах такі вдосконалення здійснюються раніше, на інших – пізніше, внаслідок чого продуктивність праці в певний час на різних підприємствах неоднакова, а отже, різні їхні індивідуальні вартості. Суспільна вартість виступає як середньозважена величина індивідуальних вартостей товарів. Тому підприємство, на якому індивідуальна вартість нижча від суспільної, отримує надлишок вартості. Оскільки додаткова вартість – різниця між вартістю і собівартістю товару, то цей надлишок вартості є надлишкової доданою вартістю над покладеною в основу суспільною вартістю товару. Через певний час інше підприємство, вдосконаливши засоби виробництва і знизивши індивідуальну вартість нижче від суспільної, отримуватиме надлишкову додану вартість, а попереднє підприємство, відставши від нього, отримає лише додаткову вартість.

Надлишкову додану вартість отримують лише ті підприємства, на яких продуктивність праці вища від середньо суспільної. Конкурентна боротьба між товаровиробниками за надлишкову додану вартість зумовлює вдосконалення техніки і технологи виробництва всіма підприємствами галузі і як наслідок – зниження суспільної вартості товару. Тому отримання надлишкової доданої вартості – явище тимчасове. Водночас воно спонукає виробників розвивати техніку і технологію виробництва, а загалом – продуктивні сили суспільства. Однак кожен товаровиробник для подовження терміну отримання надлишкової доданої вартості прагне приховати свій передовий досвід, що гальмує розвиток продуктивних сил. Для усунення цієї суперечності необхідне матеріальне стимулювання поширення передового досвіду.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.