Землеволодіння

Землеволодіння – фактичне володіння землею на певних юридичних засадах, що зумовлюють відповідні права та обов'язки землевласників. Землеволодіння базується на реальній наявності землі й певній суспільній формі володіння (власність на землю чи її оренда) нею. Верховним суб'єктом землеволодіння в Україні є народ, громадяни країни. Визначальні рішення щодо відтворення землі як першооснови життя суспільства (про систему господарювання на землі, про правовий статус природних об'єктів, їх використання та охорону) ухвалює загальнонародний референдум. Із загальнодержавної власності на землю виникають обов'язок і право кожного громадянина України брати активну участь у вирішенні питань про землю через органи самоврядування і громадські організації.

Поточне господарювання на землі народ України здійснює через свої представницькі органи – Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів. Вони володіють землею у межах своїх територій і своєї компетенції, що визначається загальнонародним і місцевим референдумами, Верховною Радою України. У винятковому володінні Верховної Ради України перебувають землі гірничодобувної промисловості, державного лісового та водного фондів, єдиної енергетичної, інформаційної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони, землі природоохоронного, історико-культурного призначення та ін. Узаконивши державну, колективну і приватну форми власності на землю, Верховна Рада України встановила й відповідне землеволодіння. Найвищий суб'єкт землеволодіння – Верховна Рада України, інші – Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів, трудові колективи й окремі громадяни. Компетенції кожного визначає земельний кодекс України. Інша форму землеволодіння – оренда землі. Орендне землеволодіння певною мірою підпорядковане, обмежене рамками, встановлюваними власником землі (наприклад, щодо підтримання родючості, екологи, використання тощо). За цими рамками орендне землеволодіння вільне, що дає змогу його суб'єктам доцільно й ефективно використовувати землі. Здольна оренда землі (за певну частину врожаю) не формує землеволодіння. У володінні держави і державних підприємств України станом на початок 1995 було 23,3 млн. га, у володінні кооперативних підприємств – 30,7, у громадян – 6,4 млн. га (у т.ч. у фермерів – 0,8 млн. га).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.