Аналіз оцінки ефективності внутрізаводських економічних відносин
Необхідність виявлення і усунення причин неефективного функціонування системи припускає її всебічну характеристику і оцінку. Для всебічного аналізу внутрізаводських економічних відносин використовується система якісних критеріїв і відповідних їм кількісних показників оцінки ефективності економічних відносин з позицій їхньої відповідності основним принципам організації системи внутрізаводських економічних відносин і вимогам ринкової економіки. Основними економічними критеріями оцінки є:
- ефективність роботи підприємства в цілому;
- внесок кожного підрозділу в економіку підприємства.
Разом із загальною оцінкою роботи підприємства необхідно проаналізувати внесок кожного підрозділу в економіку підприємства, який може бути кількісно визначений за допомогою показника – «рентабельність виробництва». Високий рівень рентабельності виробництва забезпечується завдяки збільшенню випуску продукції в обсязі забезпеченого попиту, зменшенню витрат виробництва і скороченню обсягу і розміру санкцій.
Чинники, що впливають зрештою на прибуток підприємства, мають бути враховані при визначенні рентабельності виробництва на рівні підрозділу.
Фактична рентабельність виробництва і-го підрозділу вимірюється шляхом розподілу скоректованого прибутку підрозділу на фактичні додані витрати виробництва.
Прибуток підрозділу необхідно скоректувати на величину зміни витрат виробництва, що виникає в процесі виробничо-господарської діяльності підрозділів, а також на величину економічного збитку від санкцій.
Такий підхід дозволяє встановити причини зміни фактичного прибутку підрозділів, пов'язані із зміною в порівнянні з кошторисом доданих витрат виробництва, а також з економічним збитком по санкціях.
Оцінка ефективності організації системи внутрізаводських економічних відносин з позицій її відповідності одному з основних принципів – забезпечення відносної майнової, організаційної і економічної самостійності структурних підрозділів – здійснюється завдяки приватним критеріям.
Ступінь майнової самостійності підрозділів залежить від наявності у них власних і орендованих виробничих фондів. Цей критерій одержує кількісну характеристику залежно від питомої ваги орендованих основних виробничих фондів в загальному обсязі виробничих фондів підрозділу.
Ступінь економічної самостійності, пов'язаної з використанням в підрозділах підприємства елементів ринкової економіки, кількісно може бути зміряний залежно від ступеня залучення підрозділів в систему договірних і фінансових відносин підприємства. Додаткова кількісна характеристика цього критерію забезпечується завдяки таким чинникам, як облік особливостей цехів основного і допоміжного виробництва, ступінь залучення в систему відносин відділів і служб заводоуправління, дирекції підприємства.
Найважливішими принципами організації внутрізаводських економічних відносин є також самоокупність і самофінансування виробничих підрозділів підприємства, економічна зацікавленість і економічна відповідальність трудових колективів структурних підрозділів.
Повна або часткова самоокупність може бути кількісно охарактеризована за допомогою такого показника, як частка виробничих підрозділів підприємства, що формують свій прибуток в загальній кількості виробничих підрозділів.
Ступінь часткового самофінансування кількісно оцінюється показником частки чистого прибутку підрозділів у формуванні своїх фондів накопичення і споживання.
В умовах розвитку ринкових відносин як в економіці країни, так і на внутрізаводському рівні принцип економічної зацікавленості непрямо впливає на критерії оцінки через інші принципи, зокрема, через принципи самофінансування і самоокупності.
Економічна відповідальність оцінюється за допомогою критерію профілактичної спрямованості санкцій, який в кількісному відношенні може бути визначений завдяки коефіцієнта втрат валового прибутку підрозділів від санкцій по претензіях інших підрозділів і підприємства.
Практичне значення даної системи приватних критеріїв і додаткових показників ефективності організації внутрізаводських економічних відносин полягає в тому, що вона дозволяє не тільки оцінити ефективність внутрізаводських економічних відносин в цілому, але і визначити основні напрями їхнього вдосконалення.
Джерело – глава з навчального посібника:
Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.