Дерегуляція бізнес-середовища України

У сучасних мінливих умовах, коли відбуваються ринкові коливання важливим є дослідження умов зміни функціонування та розвитку бізнесу. Оскільки задоволення підприємцями власних інтересів негласно впливає на забезпечення суспільними благами всього населення країни та реалізації його трудових та підприємницьких здібностей. Переорієнтація держави на політику підтримки та стимулювання є важливим механізмом створення умов для вільної конкуренції, залучення іноземних джерел інвестування, збільшення питомої ваги країни у міжнародному поділі праці. Також підтримка приватного сектору з боку держави та залучення його до реалізації важливих державних програм (наприклад, реалізація інфраструктурних проектів) є однією з дієвих форм в розвинених країнах світу. Особливо дане питання набуває актуальності в умовах невизначеності інтеграційного вектору розвитку України.

Саме такого характеру питанням приділили увагу такі українські економісти Д. С. Покришка, Я. А. Жаліло, Д. В. Ляпін, Я. В. Белінська та ін. Вони у процесі дослідження даної теми особливу увагу приділили поняттям, які є немаловажними у діловій активності бізнесу і є орієнтиром подальших кроків у поліпшенні рейтингу підприємницького клімату, тобто дерегуляції.

Дерегуляція (від лат. regula – правило ; англ. deregulation ) – це скасування або скорочення державного регулювання у певній сфері суспільних відносин. Як правило, означає зменшення державного контролю над тим, як ведеться бізнес у тій чи іншій області для стимулювання вільної конкуренції на ринках. Проте термін не слід плутати з лібералізацією, тому що він хоч і має в цілому менше регулюючих законних актів, проте законодавчо стимулює ефективність виробництва і захищає права споживачів. На прикладі це зустрічається в антимонопольному законодавстві.

Основними орієнтирами подальших кроків політики дерегуляції має стати передусім:

  • здешевлення витрат бізнесу;
  • виконання обов’язкових регуляцій;
  • впровадження модернізованих регуляторних механізмів, що забезпечути виконання державою її базових функцій щодо гарантування прав і безпеки працюючих, безпеки споживання та життєдіяльності;
  • забезпечення ефективного правозастосування;
  • гарантування прав власності та господарського законодавства.

Також необхідно посилити виконання вимог законодавства України щодо державної регуляторної політики в частині кількісного аналізу вигод і витрат на дотримання обов’язкових регуляцій та посилити відповідальність за належне виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. № 1160-IV під час підготовки нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Орієнтиром успішності таких кроків має стати входження України за підсумком 2013-2014 р. до першої сотні держав за рейтингом Світового банку. Згідно з оприлюдненими дослідженнями банку Doing Business за 2012-2013 роки Україна досягла найкращих результатів щодо поліпшення регуляторного середовища серед усіх країн світу. Очевидний процес поліпшення в таких сферах як будівництво, реєстрація прав власності, у сфері сплати податків, спрощення митних процедур.

У нинішньому році уряд здійснив низку реформ у сфері захисту прав власності: на урядовому рівні заробила спеціальна комісія, покликана захищати права власності та інтереси інвесторів, нещодавно в країні вдосконалено «анти рейдерське» законодавство також уряд продовжує працювати над покращенням адміністрування податків, реформуємо систему надання адміністративних послуг, щоб мінімізувати контакти бізнесу з чиновниками, що знижує корупційні ризики для бізнесу.

Реформи у сфері дерегуляції бізнес-середовища та мотивації підприємництва до зростання здійснюються у чотирьох пріоритетних напрямах:

  • спрощення дозвільних процедур і реєстрації речових прав на нерухоме майно;
  • спрощення процедур відкриття і закриття бізнесу;
  • звуження прямого адміністративного державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання;
  • реформування сфери надання адміністративних послуг, пом’якшення податкового тиску.

Пошук оптимального переліку та змісту нагальних реформ в умовах посткризового відновлення відбувається в напрямі поєднання двох суперечливих завдань. З одного боку – забезпечення запланованого рівня бюджетних надходжень, з іншого – стимулювання економічної активності, створення умов для максимального розкриття потенціалу національного підприємництва.

Це – головний виклик для політики розвитку підприємництва в Україні на сучасному етапі, яка має бути інтегрованою в систему широких заходів щодо подолання кризових та депресійних явищ в національній економіці, забезпечення модернізаційної реструктуризації.

Згідно із соціологічного опитування народ відзначив дійсно деякі позитивні зрушення. Зокрема, «не треба кожні п'ять років поновлювати ліцензії» – цю норму було прийнято ще у 2009 році. Також дещо знизилися витрати на ліцензування. Деякі підприємці говорять про зменшення кількості перевірок, контролюючих органів і навіть поборів.

Також складником змін, спрямованих на поліпшення умов для розвитку підприємництва, стало продовження податкової реформи, розпочатої у 2011 р. Зокрема, внаслідок зниження до 21% ставки податку на прибуток збільшилася частка коштів, які залишаються у розпорядженні бізнесу. Із 2013 р. ставку знижено до 19%. Розширюється застосування автоматичного відшкодування ПДВ за спрощеною процедурою для експортерів, які є сумлінними платниками податків. У такому режимі повернуто понад половину загального обсягу відшкодування.

Водночас, інші респонденти свідчать, що корупції стало, більше, а ті перевірки, що залишилися, стали жорсткішими. Учасники в цілому позитивно ставляться до спрощення дозвільних процедур, хоча воно і не завжди досягало поставленої мети, «податкова вимагає документи, не передбачені законодавством, наприклад, дозвіл на торгівлю», «закон вимагає три довідки, чиновник – п'ятнадцять», «вимагають узгоджень, не передбачених законом». Серед причин називають безвідповідальність чиновників та неузгодженість нормативної бази: «Зареєструвати підприємство без нотаріального посвідчення документів можна, але відкрити рахунок у банку – ні».

Отже, з даного матеріалу можна зробити висновок, що з урахуванням необхідності забезпечення пріоритетів державної політики, спрямованих на поліпшення бізнес-середовища в Україні, у подальшому реформування регуляторної сфери відбуватиметься в напрямі забезпечення ефективного правозастосування прийнятих нормативно-правових актів у даній сфері на тлі зменшення кількості та тривалості адміністративних процедур, що стане основою і стимулом для підприємницької діяльності у країні та підвищення конкурентоспроможності підприємництва на зовнішньому і внутрішньому ринках, інтенсифікації інвестиційно-інноваційної діяльності та створення нових робочих місць.

Для покращення політики дерегуляції, а саме впровадження модернізованих регуляторних механізмів, що забезпечують виконання державою її базових функцій, необхідно перейняти досвід провідних країн в цьому питанні. Зокрема, йдеться мова про використання різних форм державно-приватного партнерства.

Для забезпечення ефективної реалізації проектів державно приватного партнерства, нашому уряду слід звернути увагу на створення низки обов’язкових загальних передумов. Необхідними, на думку Н.М. Бондара, є:

  • створення єдиної системи управління проектами ДПП, що включає нормативно-правове забезпечення та відповідне інституціональне середовище;
  • розробка механізмів фінансування для різних варіантів взаємодії держави та приватного капіталу, у тому числі надання державних гарантій та податкових пільг приватним інвесторам, що приймають участь в реалізації найважливіших проектів;
  • забезпечення макроекономічної стабільності та стимулювання розвитку ринкового середовища;
  • рішуча боротьба з проявами корупції в органах влади;
  • переймання державними структурами досвіду та знань для підготовки спеціалістів у держструктури для роботи у галузі ДПП.

Джерело: Гудима Р.Р. «Дерегуляція бізнес-середовища України в напрямі покращення ділової активності»