Окремі аспекти правового регулювання праці молодих спеціалістів та молоді

Останні процеси та зміни, що відбуваються в сучасній економіці України, суттєво впливають на стан зайнятості населення, а також і на процес працевлаштування випускників, надання їм першого робочого місця. Теоретики й практики приділяють особливу увагу вивченню однієї з найсерйозніших соціальних проблем, пов'язаних із становленням ринку праці, – загрози безробіття для молодих фахівців, що закінчили вищий навчальний заклад.

Випускники ВНЗ – молоді фахівці – є однією з соціально мало захищених категорій населення. Тому дуже важливим є пошук шляхів розв’язання проблем, пов'язаних із покращенням такої ситуації.

Загальні вимоги до працевлаштування молодих спеціалістів регулюються ст. 197 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ). Межі дії частини другої ст. 197 Кодексу, залежать від визначення поняття молодих спеціалістів. Частина 12 ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» формулює таке ж визначення поняття молодих спеціалістів, як і частина друга ст. 197 КЗпПУ, а саме: «до молодих спеціалістів належать випускники державних вищих навчальних закладів і професійно-технічних училищ, потреба в яких визначена державним замовленням».

Аналіз даної Закону дозволяє зробити висновок про те, що випускники професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів несуть права й обов’язки в статусі молодих спеціалістів протягом перших трьох років працевлаштування.

Разом з тим, у п. 2 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» вiд 22.08.1996 № 992 (зі змін. від 07.08.2013), дається більш конкретизоване поняття молодих спеціалістів: «випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєна кваліфікація фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими спеціалістами протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником». Не можна вважати, що це визначення суперечить визначенню молодих спеціалістів, що дається в Законі "Про сприяння становленню та соціальному розвитку молоді". Це визначення має лише вужчу сферу дії, застосовується там же, де діє названий Порядок.

Таким чином, частина друга ст. 197 КЗпП поширюється на випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів, однак не на всіх, а лише на тих, які були замовлені підприємствами, установами, організаціями, і які направлені на роботу відповідно до встановленого порядку.

Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.

За загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робочих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості. Третя – це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.

Молода людина, яка отримала спеціальність, може скористатися гарантією надання їй роботи за фахом на період не менше трьох років. Це стосується випускників державних середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.

Відповідно до п.2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992, випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником.

Одним із останніх запроваджених державних стимулів працевлаштування молодих спеціалістів є компенсаційні щомісячні виплати, що здійснюються з коштів Державного бюджету України роботодавцю, який працевлаштовує на нове перше робоче місце за отриманою професією (спеціальністю) молоду особу, яка здобула професійно-технічну або вищу освіту строком не менше ніж на два роки.

Проте переконані, що в наш час перш за все потрібно покладати надії на себе, а вже потім на державні структури. При цьому варто пам’ятати про навчання й удосконалення знань свого фаху. Адже, ставши справнім майстром свого діла, у вас не виникне проблем з пошуком роботи.

Джерело: Гнатюк С. «Окремі аспекти правового регулювання праці молодих спеціалістів та молоді»