Травматична смерть новонароджених

Умисні посягання на життя у всі часи визнавались одними із найбільш тяжких злочинів Повідомлення про ці злочини завжди спричинюють особливий суспільний резонанс і насамперед, коли йдеться про вбивство немовляти – безпорадної та беззахисної істоти. Адже дитина, як зазначається у ратифікованій Україною Конвенції про права дитини, внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування.

На жаль, умисне вбивство матір‘ю своєї новонародженої дитини (дітовбивство) вчинювалось і вчинюється в нашому суспільстві. Вивчення даних офіційної статистики свідчить про сталість питомої ваги дітовбивств у структурі умисних вбивств, яка за період 2008-2011 рр. в середньому становить 0,6 %. Водночас у загальному масиві злочинів дітовбивства утворюють невеликий відсоток. За останні 13 років в Україні зареєстровано 370 умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини. Але дітовбивства є високолатентними злочинами, що свідчить про необхідність наполегливої профілактики, спрямованої на запобігання вчиненню цих злочинів.

Дітовбивство відрізняється від усіх інших видів убивств своєрідністю та особливостями складу злочину. При цьому окремі положення ст. 117 Кримінального кодексу України 2001 р. (КК України), яка передбачає відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, мають суперечливий характер, що, з одного боку, пояснюється специфікою діяння, а, з іншого, – викликає неоднозначність у тлумаченні при кваліфікації злочинного діяння, а отже – й труднощі у правозастосовній діяльності.

Проблема боротьби з дітовбивствами, головним напрямом якої є запобігання вчиненню цього виду злочину, набуває особливої актуальності в умовах демографічної кризи в Україні. Основними мотивами дітовбивств є сором у зв’язку з позашлюбною вагітністю та низький рівень матеріального забезпечення, недостойна поведінка батька дитини тощо. З метою запобігання злочинів у даній сфері, доцільно було б передбачити адміністративну відповідальність за порушення строків постановки на медичний облік вагітною жінкою, оскільки вони часто приховують вагітності (90% дітовбивць приховують вагітність). Також важливим є те, що для успішного виявлення подібних жінок необхідною є систематична, тісна інформаційна та організаційна співпраця органів внутрішніх справ і органів охорони здоров’я. При виявленні та усуненні причин та умов дітовбивств потрібно проводити різні види профілактики, оскільки вона є важливим елементом правомірної діяльності жінок. Одним із таких видів профілактики є привертання уваги на діяльність відповідних медичних служб щодо контролю за обліком вагітних, важливість роз’яснювальної роботи щодо запобігання пологів у домашніх умовах, недопущення порушення правил обстеження жінок, недостатність та обмеженість санітарної пропаганди, інформування правоохоронних органів про жінок з ознаками недавніх пологів за відсутності дитини, недостатній рівень виховної та профілактичної роботи серед працівників трудових колективів, учнів, студентів, налагодження профілактичних медичних оглядів та контроль за їх проходженням, розробку заходів для покращання роз’яснювальної роботи з правових, соціальних, медико-соціальних питань, організацію дозвілля молоді. Існує нагальна проблема у вирішенні питання індивідуальної профілактики злочинів даного виду, яка є важливим і водночас складним напрямом боротьби з дітовбивством.

Таким чином,виявлення жінок здатних вчинити вбивство своєї новонародженої дитини, ускладнюється тим, що, як правило, ці жінки ніяк не виявляють своєї антисуспільної спрямованості, не мають судимостей, часто позитивно характеризуються за місцем роботи, навчання, проживання. З іншого боку, саме специфічність дітовбивства (стан вагітності, який передує йому і протягом якого жінка не може реалізувати злочинний умисел), за умови вчасного виявлення жінок, від яких можна очікувати вчинення цього злочину, уможливлює попередження вчинення цього злочину. Відповідно також можна виділити таку категорію жінок, які засуджені до позбавлення волі, тому важливого і актуального значення набуває є особистісно-психологічна корекція. З такими особами варто проводити тренінги, обговорюючи ситуації, які можуть трапитися у житті після звільнення (імовірна наступна вагітність, у тому числі й позашлюбна, скрутне матеріальне становище тощо).

Джерело: Щербина В.В. «Травматична смерть новонароджених»