Інформаційне право. Вступ

Від часу набуття Україною незалежності гостро постало питання формування правових інститутів, що не були відомі національному законодавству. В першу чергу це стосується обігу різного роду інформації.

Справа в тому, що авторитарне радянське суспільство за своєю природою не передбачало механізмів отримання людиною повної, об'єктивної та достовірної інформації. Як воно і не передбачало надійних механізмів захисту інформації про конкретну особу. Таке суспільство могло тільки пригнічувати своїх членів, втручатися в їхнє особисте життя, висвітлюючи на „доске позора” людину та її певні особисті подробиці життя та іншим чином обмежувати громадянські права. Громадянину такої держави було проблематично цивілізовано виїхати за кордон, щоб він, не дай Боже, не отримав „порції капіталістичної пропаганди”. Годі й казати про радянські засоби масової інформації, мниму свободу їхньої діяльності та права журналістів. Будучи складовою частиною авторитарного режиму, засоби масової інформації за часів колишнього СРСР у своїй діяльності спиралися на партійні постанови та вказівки, а не на правові документи. Поширювана ЗМІ інформація детально проходила через щільні механізми глобальної цензури.

На сьогоднішній день суспільство та держава приділяють багато уваги забезпеченню прав та свобод громадян, особливо в інформаційній сфері. З кожним роком джерела інформаційного права поповнюються новими та досконалішими складовими, що характеризують демократичний крен сучасної української державності. Забезпечення доступу фізичних та юридичних осіб до інформації, створення національних мереж інформаційних баз, зміцнення організаційних, правових і наукових основ Інформаційної діяльності, забезпечення ефективного використання інформації та формування відповідної системи її охорони складають основні напрями сучасної державної інформаційної політики.

Але навіть існування ідеальних механізмів реалізації громадянських прав зведе нанівець всі результати демократичних перетворень, якщо людина не вміє ефективно використовувати ці засоби. Справа в тому, що не тільки юрист, а кожна повноцінна .людина, гармонійно розвинена особистість повинна користуватися усіма можливостями доступу до інформації, що передбачені законодавством України. Тільки тоді вона зможе вільно себе почувати повноцінним членом демократичної .людської спільноти. Але для цього їй необхідні знання в галузі користування різноманітними засобами отримання інформації, знання умов та обмежень, своїх прав та обов'язків з цього приводу, а також прав та обов’язків суб'єктів інформаційної діяльності.

Сьогодні пересічного громадянина цікавить, яку інформацію він може вимагати від суб'єктів її розповсюдження та за яких умов, яка інформація не повинна існувати у вільному громадянському обігу, а також як відстоювати свої інтереси у тому випадку, кали права щодо отримання, поширення, використання чи зберігання інформації було обмежено чи порушено.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника: Тарасенко Р.Б. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.