К

Кібернетика

Кібернетика – наука про загальні закони управління в складних економічних, біологічних, соціальних, технічних керуючих системах. Термін «Кібернетика» вперше після давніх греків використав у 1834 у класифікації наук А. Ампер для позначення науки управління людським суспільством, якої на той час ще не існувало. В 1948 американський учений Н. Вінер вжив цей термін у назві своєї книги для позначення науки про управління у живих організмах і машинах. Цю дату (1948) і вважають датою народження кібернетики, яка розглядає кожну з керуючих систем як кібернетичну систему, суть процесів управління якої полягає в отриманні, зберіганні, передаванні й переробці інформації.

Кількісні методи в економіці

Кількісні методи в економіці – сукупність методів обробки статистичних даних для теоретичного аналізу законів розвитку економічної системи і регулювання макро- та мікроекономічних процесів.

Основними кількісними методами в економіці є:

  • облік виробництва, обміну, розподілу і споживання продукції та витрат ресурсів у натуральному і грошовому вираженні;
  • статистичні;
  • моделювання економічних процесів.

Кількісні обмеження в зовнішній торгівлі

Кількісні обмеження в зовнішній торгівлі – комплекс адміністративних методів нетарифного протекціонізму (неопротекціонізму), що використовується національними країнами для обмеження імпорту іноземних товарів на внутрішній ринок. Кількісні обмеження в зовнішній торгівлі зумовлені дією тенденції до заміни митних тарифів заходами нетарифного протекціонізму (запровадженням кількісних обмежень, технічних стандартів та умов, екологічними нормами тощо), оскільки митні тарифи неспроможні повністю захистити внутрішній ринок. Найважливіший засіб таких обмежень – квотування, тобто кількісні або вартісні обмеження імпорту, запроваджені державою на визначений термін на певні товари або послуги.

Кількісні показники

Кількісні показники – абсолютні статистичні величини, безпосередньо пов'язані з фізичною та соціально-економічною сутністю явищ і процесів. Кількісні показники відображають розміри, характеризують певну сукупність, об'єкт чи низки одиниць спостереження і виражають їх числом (видобуток вугілля, нафти, газу).

Кількісна теорія грошей

Кількісна теорія грошей – один із напрямів у західній економічній думці, що пов'язує рівень товарних цін і вартість грошей з кількістю платіжних засобів в обігу. Ще в XVI ст. французький філософ Ж. Боден висунув гіпотезу про залежність рівня цін від кількості благородних металів, нагромадженням яких пояснювалося зростання цін у Західній Європі. Зіставлення кількості грошей із кількістю товарів широко використовувалося в літературі для ілюстрації формування вартості грошової одиниці. Так, Ш. Монтеск'є, Д. Юм, Дж. Мілль зробили узагальнення, що ґрунтувалися на неправильному розумінні «революції цін», яка відбулася в Європі у XVI-XVII ст. Англійський філософ Дж. Локк наголошував на пропорційності між змінами кількості грошей та їх вартості подвоєння кількості монет у країні повинно, на його думку, зумовити зниження їхньої вартості вдвічі.

Кількісний аналіз

Кількісний аналіз – складова аналізу господарської діяльності що характеризує процеси, закономірності розвитку. Основним елементом кількісного аналізу є облік виробництва і споживання продукції витрат ресурсів у натуральному та грошовому вимірі. Кількісний аналіз використовується для вимірювання натуральних показників (обсяг випуску продукції, витрат конкретних видів праці) і для кількісного зіставлення різноманітних явищ, процесів діяльності. Так, через ціну визначають кількість спожитих предметів, а нормативи дають змогу зіставити витрати. Визначити якісні зміни неможливо без кількісних показників та їх аналізу.

Кількість праці

Кількість праці – маса живої праці, витраченої у процесі трудової діяльності людини, трудового колективу, суспільства загалом. Жива праця – це витрати м'язової, нервової, розумової енергії людини. Праця має кількісну та якісну характеристики. Якість праці відображає ступінь її складності й напруженості (інтенсивності). Вимірюванням якості праці займається кваліметрія Єдність кількісного та якісного аспектів праці – це міра праці, тобто кількості праці певної якості. Співвідношення кількості праці та її результатів є продуктивністю пращ окремого працівника. Обернений показник – трудомісткість праці (кількість праці, витраченої на виробництво окремого товару).

Кінцеві результати господарської діяльності

Кінцеві результати господарської діяльності – форма реалізації мети способу виробництва і засобів її досягнення. Характер та соціальний зміст кінцевих результатів господарської діяльності зумовлені системою виробничих відносин, насамперед формами власності на засоби виробництва та відповідними економічними інтересами. Вони відображають рух суспільного виробництва, характеризують рівень задоволення суспільних потреб у його продукції та ефективність і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Цим вимогам найбільше відповідають фізичний обсяг національного доходу, його маса, темпи зростання і співвідношення з використаними ресурсами, а також величина кінцевого суспільного продукту.

Кінцевий суспільний продукт

Кінцевий суспільний продукт – частина сукупного продукту, яка є результатом виробництва за певний час (як правило, 1 рік), за винятком поточних матеріальних витрат. За своїм речовим змістом складається із засобів праці та предметів праці. Предмети праці належать до кінцевого суспільного продукту лише частково – ті, що експортуються і використовуються для утворення виробничих запасів на кінець року, а також для поповнення страхових запасів і резервів. Таким чином, кінцевий суспільний продукт використовується для задоволення кінцевих народногосподарських потреб суспільства у предметах споживання, засобах праці, в утворенні запасів і резервів, а також в експорті предметів праці. За своєю величиною він відрізняється від сукупного продукту тим, що не охоплює незавершене виробництво та будівництво, повторний рахунок матеріально-виробничих витрат. Так, у 1985 повторний рахунок у колишньому СРСР становив 39,2% від сукупного валового суспільного продукту (або 541 млн. крб.). Повторний рахунок здійснювали в СРСР т. зв. заводським методом, за якого валову продукцію промисловості визначали як суму валової продукції промислових підприємств. Тому багаторазово враховувалися ті самі елементи витрат, що призводило до значного завищення показників продуктивності праці, темпів зростання промислового виробництва та ін. Кінцевий суспільний продукт необхідно розраховувати не як суму валової продукції всіх галузей матеріального виробництва, а лише тих, де виробляється готовий продукт.

Кабала

Кабала – 1) форма найважчої економічної залежності, в яку потрапляють здебільшого особи, що отримали позику на надзвичайно невигідних умовах і неспроможні її своєчасно повернути; 2) юридичний акт, яким оформлені боргові зобов'язання.