Блага

Блага – матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям користь, задоволення, радість тощо. Сутність блага першим досліджував Платон. Він розглядав його як вихідний мотив діяльності людей у приватному та громадському житті, розрізняючи при цьому корисне, некорисне та цілком непотрібне благо. Одна й та ж річ за певних умов може бути корисним і некорисним благом (наприклад, ліки). До корисних благ Платон відносив задоволення, багатство, насолоду, радість, щастя, красу, фізичну силу, впливові родинні зв'язки та ін. На думку Аристотеля, благами є засоби до існування.

Англійський філософ Дж. Локк називав громадськими благами життя, свободу, фізичне здоров'я, володіння такими речами, як земля, гроші та ін. К. Маркс називав блага споживчими вартостями, відносив до них все те, що може потенційно задовольняти потреби людини. Ж.-Б. Сей визначав благо як наявні засоби для задоволення потреб. Водночас К. Менгер стверджував, що здатність будь-якого предмета задовольняти певну потребу людини, ще не перетворює його на благо. Для цього потрібно усвідомити таку здатність будь якої речі (наприклад, до того, як про цілющі властивості кореня женьшеню не знали, він не був благом). На цьому аспекті пізнання сутності блага наголошують й інші економісти. На думку А. Маршалла, благо – бажана річ, яка задовольняє потреби людини. Виділяють балага речові (матеріальні), наприклад багатство, та неречові (повітря, сонце), взаємозамінювані (або субститути, наприклад, чай і кава) та взаємодоповнювані (або комплементарні, наприклад, автомобіль та бензин), недовговічні та тривалі, сучасні й майбутні та ін. Поширеною є думка про те, що необмежені блага доцільно називати вільними, а обмежені – економічними благами або ресурсами, що благами є продукти і товари. Недостатність благ порівняно з потребами суспільства є загальноекономічною (існує в усіх суспільно-економічних формаціях) суперечністю, а отже, важливою рушійною силою розвитку суспільства. Відповідно до економічної сутності людини блага поділяють на ті, що відповідають потребам людини-працівника (наприклад, творча, змістовна праця, сприятливі умови праці)та людини-власника (привласнення максимального доходу, багатство). Щодо соціальної сутності людини блага поділяють на політичні (свобода людини), правові (надійний правовий захист майнових прав особи, колективу тощо), національні (можливість розвивати національну культуру, мову, духовні традиції та ін.), культурні тощо. Стосовно людини як біологічної істоти – це фізична сила, радість, насолода та ін. Водночас важливо розглядати такі блага в органічній єдності та взаємодії (у взаємопроникненні, взаємозбагаченні тощо).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.