Методика оцінки тіньового виробництва
Для визначення масштабів тіньової економіки використовують різні методи. У різних країнах цей процес здійснюється за допомогою: опитування населення, експортних оцінок, аналізу записів у податкових книгах, вибіркового обстеження, аналіз розходження статистичних даних по доходах і витратах, аналіз зайнятості населення; методи оцінки попиту на готівку та вивчення обсягів грошових операцій, аналіз виконання укладених угод, метод моделювання та приховування перемінних, тощо.
Всі ці методи мають тенденцію недооцінювати розміри тіньової економіки, бо вони побудовані на неповній інформації.
В Україні масштаби поширення тіньової економіки намагалися оцінити як західні експерти, так і вітчизняні дослідники. В основу для її вивчення використовували метод, побудований на оцінці електроспоживання. Розрахунки, проведені Д. Кауфманом, дали змогу встановити, що у 1997 р., тіньова економіка наблизилася до розмірів офіційної (~ 50%). Близькі за значеннями були одержані результати оцінки тіньової економіки за аналогічними принципами, виконані фахівцями інституту Росії (В.М. Бородюк, О.В. Турчинов). Проблемами оцінки тіньової економіки займалися вітчизняні вчені Л.П. Ревенко, А.В. Бозилюк, С.О. Коваленко та інші. Як вважає Л.П. Евенко (ИЄ НАН України) розрахунки проведені Кауфманом не повні, оскільки близько третини електроенергії використовується на цілі не зв’язані з виробництвом ВВП, а споживається в невиробничій сфері. Решта електроенергії також неповністю іде на виробничі потреби. Частка її використовується на освітлення приміщень та інші побутові цілі. За його оцінками, тіньова економіка становила 23% ВВП.
Як було вказано раніше, тіньова економіка в Україні має тотальний характер поширення на всі без винятку сфери. Саме тому її визначення має відображати комплексну оцінку з урахуванням, окрім виробничої сфери. параметрів й інших видів неврахованої діяльності. Спробу здійснити таку комплексну оцінку тіньової економіки було зроблено фахівцями НДЕІ Мінекономіки України застосувавши наведені нижче методи.
Тіньове виробництво – це вироблена на легальних началах продукція прихована повністю або частково від оподаткування шляхом створення окремих статей витрат, наприклад заниження обсягів заробітної плати, завищення матеріальних ресурсів, зменшення прибутку тощо, і зменшує реальні кількісні показники виробництва.
Методика посилення. Оцінка тіньового виробництва ґрунтується на припущенні про закономірність зменшення умовно змінних витрат (палива, електроенергії, сировини тощо) адекватного скорочення кількості випущеної продукції. Порушення прямо пропорційної залежності цих характеристик відбувається через певне зростання умовно постійних витрат, які не залежать від обсягів виробництва, оскільки переносяться на всю продукцію. Виходячи з того, що постійні витрати становлять не більше 20% загальних витрат, можна припустити, що скорочення кількості випущеної продукції на 1% повинне викликати зниження змінних витрат на 1,1%. Якщо норма витрачення ресурсів на одиницю продукції зростає в більший пропорції, то цілком імовірне приховане виробництво.
Згідно із цим припущенням обсяги тіньового виробництва можна розрахувати, або виходячи з матеріальних витрат у цілому або по профілюючих їх видах, наприклад електроенергії та інших енергоносіях, або матеріальних тощо.
Для здійснення відповідних розрахунків необхідні данні про витрати матеріальних ресурсів (або профілюючих їх видів) поточность й базових років у порівняних цінах і показниках фізичного зростання (або зменшення) випуску продукції. Обсяги тіньового виробництва на цій основі розраховуються за формулою:
От =(Іmb / Іфз * 1,1) * Ол;
де От – обсяги тіньового виробництва (млн. грн.);
Іmb – індекс зростання матеріальних витрат або окремої групи витрат у порівняних цінах;
Іфз – індекс фізичного зростання або зменшення випуску продукції;
1,1 – коригуючій коефіцієнт (його значення встановлюється експертним шляхом відповідно до конкретних умов);
Ол – обсяг легального виробництва (млн. грн.).