Існують дві моделі, що визнають підходи до політики щодо неконтрольованої сфери економіки. Обидві визначають цю сферу, як злочинну. Протилежними полюсами цих підходів є радикально-ліберальний і репресивний.

Радикально-ліберальний підхід проявляється в намагання. легалізувати усі сегменти неконтрольованої економіки. Прибічники такого підходу висувають наступні аргументи:

• тіньова економіка дає робочі місця і доходи для тих, кого не здатна зайняти легальна економіка. Цей аргумент на сьогодні для України є дуже актуальним, оскільки від всіляких форм безробіття, за оцінками експертів, потерпає близько третини працездатного населення;
• тіньова економіка поставляє на ринок необхідні товари і послуги і реально задовольняє ринковий попит;
• тіньова економіка утримує реальні капітали в межах національних кордонів. Переслідування її призведе до відтоку капіталів за кордон.

Як вже відзначалося, різні складові неконтрольованого сектору економіки неоднозначно впливають на економічне і суспільне життя держави. Найбільш небезпечними є тіньовий і кримінальний.

Небезпека їх розвитку проявляється в наступному:

• звуження офіційного сектору економіки, банкрутство значної частини підприємств;
• перерозподіл національного доходу на користь паразитичного споживання;
• наростання на неконтрольованій основі поза правових відносин, корумпованості, захоплення політичної влади кримінальними елементами;
• формування фінансової олігархії на тлі загального зубожіння населення, що супроводжується наростанням соціально-політичної напруги в суспільстві;
• розпад бюджетної системи, зростання державного боргу, як вимушених заходів з вирішення фінансових проблем;
• неконтрольований відтік капіталів за кордон;
• втрата довіри населення до державного істеблішменту.

Сфери економіки, що функціонують поза державним контролем, сьогодні ще не мають чітко визначеної термінології. В Україні, як і у ФРН, вони здебільшого називаються тіньовою економікою.

Сьогодні для України цей сектор має дуже розповсюджену структуру. Йому притаманна таємність від державних структур зайнятості і підприємництва. З цієї точки зору неформальна економіка близька до тіньової. Але її характерними ознаками є відсутність офіційної реєстрації, нестабільність, низькій рівень доходів, в той час, коли тіньова економіка - це формально визначений сектор економіки, в якому приховуються доходи від оподаткування.

Економічна небезпека для суб'єкта господарчої діяльності має різноманітні форми прояву, які можна класифікувати у наступні групи:

1. Втрати статусу та організаційної структури.

2. Втрати ресурсів, як джерел доходів.

3. Втрати доходів в натуральній і вартісній формах.

4. Втрати нематеріальних активів та іміджу.

Відомо, що найбільш простою формою спричинення втрат суб'єктам господарювання є позбавлення їх доходів в натуральній, або вартісній формах. Більш радикальною формою економічних втрат є втрата ресурсів, які, в свою чергу, служать джерелами доходів. Якщо втрата доходів може бути компенсована за допомогою економічних ресурсів наступною діяльністю, то втрата ресурсів взагалі позбавляє можливості отримувати доходи в майбутньому. Втрата нематеріальних активів та іміджу може супроводжуватись втратою доходів незалежно від наявності ресурсів, та перешкоди набування останніх. Але найбільш небезпечного втратою для фірми є руйнація її організаційної структури і статусу, що означає припинення існування як суб'єкта господарювання.

У системі полярних зв'язків розвитку природи і суспільства економічна безпека є відповідною реакцією на загрози і небезпеки нормальній діяльності всіх суб'єктів господарювання. Перешкоди досягненню економічної цілі, загрози і небезпека руйнації суспільного статусу суб'єкта економічної діяльності викликають супротивну реакцію.

Однак, не всі перешкоди мають своїм наслідком формування відносин економічної безпеки. Є перепони руху вперед, що викликані об'єктивними протиріччями розвитку. Наприклад, низькі темпи економічного зростання, низька ефективність виробництва, конкурентоспроможність виробництва і продукту є загрозою і небезпекою для економічного стану суспільства. Розвиток цих явищ має негативні наслідки. Але ці перешкоди долаються не здійсненням цілеспрямованих заходів усунення економічної небезпеки, а організацією функціонування всієї економічної системи суспільства та його окремих суб'єктів.