Стан економічної безпеки кожного суб'єкта господарювання характеризується за допомогою критеріїв та показників. Критерії економічної безпеки характеризують якісну площину, на основі якої формується протидія небезпеці. Наприклад, здатність економічної системи протистояти небезпеці визначається такими критеріями, як озброєність ресурсами, технологіями, організацією і рівнем розвитку виробництва, фінансів, менеджменту, маркетингу, юридичної і охоронної служб та інше.

Таким чином, критерій економічної безпеки - це ознака, на підставі якої визначається стан і здатність економічної системи протистояти проявам небезпеки.

Економічна безпека, як форма діяльності суб'єкта господарювання, має власний предмет. В самому загальному вигляді предметом економічної безпеки є управління економічними ризиками, що викликані вказаними вище чинниками. В більш конкретній формі ця діяльність спрямована на заходи, що передбачають:

• виявлення чинників у внутрішньому і зовнішньому середовищі, які є джерелами загрози і небезпеки;
• ідентифікація загроз і небезпеки, характеру їх прояву і джерел;
• моніторинг розвитку загроз і небезпеки, оцінка їх можливих наслідків (процесу розвитку і перетворювання загрози у небезпеку, визначення порогового показника та ін.);
• формування нормативної бази для відбиття небезпеки (для держави – закони та підзаконні нормативні акти здійснення економічної безпеки, для фірми – це втілення державних нормативних актів у статутні положення, інструкції, нормативи, накази і розпорядження тощо);
• формування організаційних структур здійснення економічної безпеки (для держави – це інституціональні установи – міністерства, відомства, предметом діяльності яких є економічна безпека; для фірм – це приватні служби безпеки та охорони або функціональне закріплення обов'язків з економічного захисту за окремими, неспеціалізованими структурами фірми);
• формування моделей захисту і здійснення заходів з економічної безпеки суб'єкта господарювання (формування моделей захисту та їх реалізації в практичній діяльності).

В цілому, предмет економічної безпеки визначається характером, станом і розвитком ризиків, їх оцінкою, методикою організації діяльності суб'єктів господарювання з нейтралізації їх від'ємних наслідків.

Категорія економічної безпеки є досить новою в сучасній економічній літературі і тому ще не до кінця визначене її загальне поняття. Інколи економічну безпеку вважають як стан, в якому держава може суверенно, без втручання ззовні, визначати шляхи і форми власного економічного розвитку. Але не важко збагнути, що в цій дефініції економічна безпека визначається відносно держави і нічого не говориться про безпеку інших суб'єктів економічної діяльності суспільства: регіону, галузі, фірми, домогосподарства, окремої особи. Іноді економічну безпеку визначають як політико-економічну категорію, яка пов'язана з залежністю і незалежністю, стабільністю та вразливістю стосовно економічного тиску і шантажу, можливістю протидіяти втратам.

Вивчення основних аспектів економічної політики держави у здійснені господарської діяльності дає змогу визначити концептуальні засади форм і методів легалізації тіньової економіки в якій чільне місце займає вдосконалення податкової політики.

За оцінками науковців і фахівців діючі закони з оподаткуванням не здатні докорінно змінити усталені в останні роки стереотипи поведінки суб’єктів господарювання, які не здатні стимулювати розширення виробництва і збільшення прибутку, не здатні забезпечити сприяння процесу легалізації тіньової діяльності, на основі якого можна збільшити обсяги поповнення державних фінансів і ослабити бюджетний дефіцит.

Виходячи с того, що умови виконання і поширення тіньової економіки в Україні мають економічну природу, що ґрунтується на використанні неадекватних методів регулювання економіки, помилковості застосованих методів реформування окремих її сфер, не комплексністю заходів щодо їх здійснення в основі побудови механізму легалізації тіньової економіки має бути покладено завдання проведення корекції економічних реформ, які повинні забезпечити якісно нові засади функціонування економіки з на лаштуванням її на більш високу ефективність та здешевлення легального сектору. У процесі реалізації цього завдання має бути створення потужне мотиваційне поле реструктуризації економіки і її зростання.