Діагностика – прояснення обставин протікання педагогічного процесу, визначення його результатів. Розрізняють діагностування навченості і навчання. Діагностування включає: контроль, перевірку, оцінювання, накопичення даних, їх аналіз, прогнозування подій. Контроль – виявлення, вимірювання і оцінювання знань, умінь учнів. Виявлення і вимірювання називають перевіркою; визначає рівень, якість навченої, об'єм учбової праці. Контроль містить в собі також оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки. У табелях, класних журналах оцінки фіксуються у вигляді відміток (умовних позначень).

Зміст освіти, його мета і завдання, методи навчання реалізують в організаційних формах навчання. Форма – є спосіб існування будь-якого явища. У дидактиці форма (від латин. forma – зовнішність, пристрій) означає спосіб організації навчання. Форми навчання – це види організації взаємодії що вчаться в учбових групах, мікрогрупах, що окремих вчаться між собою і з викладачем в рамках того або іншого виду заняття (фронтальна, групова, індивідуальна, парна). Форма організації навчання – вид заняття, організація педагогічного процесу, якому властиві систематичність, постійність складу учасників, режим проведення, що історично склалася, стійка і логічно завершена.

Метод (від грецьк. metodos) – буквально означає спосіб досягнення мети, певним чином впорядковану діяльність. Метод навчання – спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і навчаних, направленою на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Виділяють наступні групи методів навчання:

1. методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності;
2. методи стимулювання і мотивації учбово-пізнавальної діяльності;
3. методи контролю і самоконтролю в процесі навчання.

Принципи навчання – система основних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність. Виділяють наступні принципи:

1. Принцип спрямованості навчання на рішення завдань освіти, виховання і розвитку учнів. Принцип витікає з того, що навчання обумовлене потребами суспільства у всесторонньо і гармонійно розвиненій особі. Принцип враховує закономірний взаємозв'язок процесу навчання з процесами освіти, виховання і розвитку в педагогічному процесі.
2. Принцип науковості навчання. Принцип спирається на закономірний зв'язок між змістом науки і учбового предмету. Дидактичний принцип науковості вимагає, щоб в процесі навчання учні оволодівали науково-достовірними знаннями, що відповідають сучасному рівню розвитку науки.
3. Принцип систематичності і послідовності в навчанні. Принцип систематичності і послідовності вимагає, щоб знання, уміння і навики формувалися в системі, в певному порядку, коли кожен елемент учбового матеріалу логічно зв'язується з іншими, подальше спирається на попереднє, готує до засвоєння нового. Систематичність – оволодіння науковими знаннями, уміннями і навиками в певному порядку, щоб система виявлялася не тільки зовні, а створювалася в свідомості учнів. Послідовність припускає логічну обгрунтованість вивчення подальших розділів за попередніми.
4. Принцип наочності навчання. Ефективність навчання залежить від ступеня залучення до сприйняття всіх органів чуття людини. Ця закономірність вже давно знайшла свій вираз в дидактичному принципі наочності. Розрізняють наступні види наочності: натуральна – реальні предмети або процеси; образотворча – креслення, малюнки, схеми, графіки; об'ємна – геометричні фігури і тіла, муляжі; умовна і символічна – карти, глобус; різні моделі і прилади.
5. Принцип доступності навчання. Під доступністю навчання розуміють відповідність змісту, характеру і об'єму учбового матеріалу рівню підготовки учнів і розвитку їх пізнавальних здібностей. Доступність навчання визначається перш за все віковими особливостями учнів.
6. Принцип поєднання індивідуального підходу і колективізму в навчанні. Учбова робота організовується на основі закономірності виховання дітей в колективі. Колективна форма організації роботи розрахована на підготовку учнів до практичної діяльності в колективі, але педагог повинен виразно уявляти, що робота колективу складається з діяльності членів колективу, а вони мають індивідуальні особливості.
7. Принцип свідомості і активності в навчанні. Свідомість навчання припускає розуміння такими, що вчаться сенсу засвоюваних знань, умінь, навиків, представлення цілей учбової діяльності, володіння прийомами діяльності. Принцип активності відображає активну роль особи що вчиться в навчанні. Активність учнів повинна бути направлена на сам процес самостійного добування знань.
8. Принцип самостійності. Прагнення до самостійності є природною межею дітей. Самостійність дій сім'я і школа виховують, поступово привчаючи дітей, починаючи з дошкільного віку до самостійного планування праці, виконання і перевірки роботи.
9. Принцип зв'язку теорії з практикою. Принцип орієнтує викладачів на необхідність гармонійного зв'язку наукових знань з практикою повсякденного життя. Практика є: джерелом пізнавальної діяльності, критерієм істини, областю додатку результатів пізнання.
10. Принцип міцності знань, умінь і навиків учнів. Дидактичний принцип міцності вимагає, щоб знання, уміння і навики, що засвоюються що вчаться в процесі навчання, були міцними, володіли властивістю відтворення і застосування в різних ситуаціях.
11. Принцип пошани до особи що вчиться з розумною вимогливістю до нього. Пошана педагога до учня – це пошана до дитини, підлітка, хлопця як до особи, це неприпустимість образи його людської гідності. Своєрідною формою пошани до особи дитини є розумна вимогливість до нього, яка себе виправдовує, якщо вона доцільна.

Методологічною основою процесу навчання в сучасній дидактиці є наукова теорія пізнання, яка припускає єдність історичного і логічного в педагогічних процесах, методологічний аналіз дидактичних понять і тому подібне. Процес пізнання йде від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього – до практики. Засвоюючи знання, що навчаються пізнають об'єктивний світ. З цієї точки зору засвоєння знань є різновидом пізнання. А це означає, що закономірності пізнання мають для учбового процесу методологічне значення.

Процес навчання – це цілеспрямована взаємодія викладача і що вчаться, в ході якого вирішуються завдання освіти, виховання і загального розвитку учнів. У учбовому процесі не ставиться завдання відкриття нових наукових істин, а потрібний лише творче їх засвоєння. Процес навчання будується з урахуванням вікових особливостей учнів, під впливом яких змінюються форми і методи пізнавальної діяльності.