Дебре (Debre) Жерар

Дебре (Debre) Жерар (н. 1921) – французько-американський економіст і математик, професор Берклей університету, лауреат Нобелівської премії (1983) «за нові аналітичні методи в економічній теорії, а також за ґрунтовне нове формулювання загальної теорії рівноваги». Дебре народився в м. Кале (Франція). Закінчив коледж (1939), у 1941 вступив до «Еколь нормель сюперйор» у Парижі, де потрапив у насичену інтелектуальну атмосферу. Після звільнення Парижа від фашистів вступив на службу до французької армії, навчався в офіцерській школі в Алжирі і до літа 1945 служив у лавах французької армії в Німеччині. Після повернення в 1946 в «Еколь нормель сюперйор» успішно пройшов конкурсні випробування й отримав диплом викладача математики. Виявляв інтерес до економічних проблем, працював молодшим науковим співробітником з економіки в Національному центрі наукових досліджень. Влітку Дебре навчався в Австрії, на Зальцбурзькому семінарі американських досліджень під керівництвом відомого економіста В. Леонтьєва. В наступні півтора року як спеціаліст Фонду Рокфеллера відвідував заняття на економічних факультетах провідних університетів США та скандинавських країн. З осені одинадцять років працював на посаді асистента-дослідника з економічних питань у Комісії Коулса в Чиказькому університеті. У 1956 Дебре присвоєно ступінь доктора Паризького університету. В 1962 працює у Каліфорнійському університету в Берклі. З 1975 – професор математики. Нагороджений багатьма нагородами, зокрема орденом Почесного легіону (1976), стипендіат відомих фондів – Фонду Гуггенхейма в Центрі операційних досліджень та економетрики при Лувенському католицькому університеті (Бельгія, 1968–69), Фонду Ерскіна в Кентерберійському університеті Нової Зеландії (1969), іноземний стипендіат Чергілль-коледжу в Кембриджі (1972).

Дебре – член Американської академії наук та мистецтв, Американської економічної асоціації, Американської асоціації сприяння розвитку науки. Йому присвоїли почесні наукові ступені Боннський, Лозаннський, Північно-Західний університети та Тулузький університет соціальних наук. Сфера наукових досліджень Дебре як економіста та математика пов'язана переважно з економікою, зокрема з теорією загальної економічної рівноваги, основи якої заклав шотландський економіст, класик англійської політекономії А Сміт, а згодом досліджував французький математик Л. Вальрас – творець теорії загальної рівноваги. Викладаючи цю теорію в концентрованому вигляді, Л Вальрас записав систему рівнянь, яка мала відобразити умови, що відповідають стану загальної рівноваги. В основі моделі рівноваги Вальраса – рівняння попиту та пропозиції на кожен товар як функції цін всіх товарів. З проблемою загальної рівноваги Дебре уперше зіткнувся в «Еколь нормаль сюперйор» у працях М. Аллє, який по-новому сформулював цю теорію в книзі «У пошуках економічної дисципліни» (1943). Працюючи в Комісії Коулса, Дебре 1952 опублікував свою першу статтю на цю тему, а через два роки з К Ерроу – статтю «існування рівноваги для конкурентної економіки», що стала класичною. У ній доведено існування негативних рівноважних цін в умовах, які не чинять відносно обмежувальної дії. Ціна рівноваги – це ціна, що дорівнює витратам виробництва. Широко використовуючи математичний апарат, Дебре аналізує у своїх працях різні можливі випадки коливання цін. Зокрема, він розглядає варіанти, коли ціна збігається з ціною рівноваги попиту і пропозиції й механізм їх коливання завжди повертає ціну до стану рівноваги, коли ціна рухається в напрямку ціни рівноваги, але не досягає її, коли ціна не досягає точки рівноваги попиту і споживання, а рухається у протилежному напрямку.

У книзі «Теорія вартості аксіоматичний аналіз економічної рівноваги» (1959) Дебре поширює свої доведення існування рівноваги на найбільш загальні випадки, розглядаючи рішення, за яких рівновага можлива. Його «Теорія вартості» стала класичною працею XX ст. з проблем економічної теорії, в якій міститься строгий математичний аналіз загальної рівноваги. Значний внесок Дебре зробив і в інші галузі економічної науки, зокрема в теорію добробуту, теорію корисності, виробничі функції попиту. Він використав математичні інструменти для вивчення такої практичної економічної проблеми, як зниження рівня добробуту в суспільстві внаслідок політики оподаткування. У цьому разі Дебре розвиває і доповнює теорію добробуту Я. Тінбергена, побудовану на ідеях корисності та оптимальності.

Чіткого визначення поняття «добробут» у західній економічній науці не існує. Визнається (Дебре також дотримується цього погляду), що це поняття об'єднує оцінку всіх чинників, які впливають на становище людей у суспільстві, тобто не лише економічних, а й соціальних і політичних чинників. Вплив держави і, зокрема й податкової політики, на добробут громадян як раз і аналізує Дебре у своїх працях. Дебре розглядає також і проблеми економічної невизначеності, у т. ч. проблему майбутніх товарних ринків, досліджує умови, за яких ціни в системі тенденціюють до своїх рівноважних вартостей. Розмірковування Дебре про те, як функціонують ринки та економічні агенти, можуть, на перший погляд, здатися занадто абстрактними й відірваними від реального життя. Але саме чиста теорія необхідна як основа для аналізу економічної дійсності. Лекції та наукові дослідження Дебре, за словами К. Мйолера, члена Шведської королівської академії наук, «не лише розкривають механізм цін, а й вводять нові аналітичні методи, нові інструменти до арсеналу економістів, дають їм загальну теорію, яка може бути застосована в найрізноманітніших ситуаціях». Зажила популярності й праця Дебре «Математична економіка» (1981).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.