З метою регулювання сфери готівково-грошового обігу НБУ використовує такі основні норми:

• витрачання готівки підприємств (організацій, установ) на поточні потреби;
• ліміт залишку готівки в касах підприємств (організацій, установ);
• норми і цілі витрачання грошей з виручки підприємств (організацій, установ).

Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягнення фінансової і макроекономічної стабілізації національної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямів діяльності НБУ і всієї вітчизняної банківської системи в цілому. Правильна політика в галузі касових і емісійних операцій – неодмінна передумова оздоровлення грошової системи.

Готівково-грошовий обіг – це сукупність платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівково-грошового обігу є обмеженою. Навпаки, для кризової економіки характерним розширення сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

Важливою складовою системи безготівкових розрахунків є контроль установ банків за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків у народному господарстві.

Контроль здійснюється у процесі проведення операцій з безготівкових розрахунків шляхом періодичної перевірки розрахункових документів, аналізу балансів та інших звітних матеріалів підприємств і перевірок у них на місцях.

Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

Інкасові доручення (розпорядження) застосовуються при одержанні від боржника платежу за виконавчими або прирівняними до них документами, які подав на інкасо стягувач. Інкасове доручення – це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безперечного) стягування коштів.

У рядку "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акту, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування "платіжна вимога" зазначається "розпорядження" або "інкасове доручення".

Суть розрахунків при здійсненні заліку взаємної заборгованості полягає у скасуванні в рівновеликих сумах взаємних грошових вимог та зобов'язань боржників і кредиторів один до одного.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки з приводу поставок товарів (виконаних робіт, наданих послуг) можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог. В угодах сторонами передбачається періодичність звірок взаємної заборгованості із складанням відповідного акта, строки та форма розрахунків. Після складання акта звірки взаємної заборгованості сторона залежно від того, на користь кого склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) або оформляє вексель.