Кооперативний третій шлях

Кооперативний третій шлях – теорія, в якій кооперації відводиться роль «третьої сили», або «третього шляху», в розвитку суспільства. Її витоки – вчення Е. Бернштейна і Ж. Жореса, розвитку набула у 20-ті XX ст. Використовуючи демократичні принципи кооперації, її теоретики намагалися обґрунтувати положення, що кооперативи навіть за капіталізму є надкласовими організаціями, які не ставлять за мету отримання прибутку, і тому їх можна розглядати не як капіталістичні установи, а як елементи, що сприяють формуванню нових суспільних відносин, ліквідації класів і класових суперечностей, радикальному поліпшенню становища населення.

Теорія кооперативного третьего шляху критикує капіталізм і відкидає соціалістичну систему господарювання, стверджує, що кооперація може забезпечити побудову нового устрою, за якого не буде крайнощів, властивих ринковій і соціалістичній економікам. Прихильники теорії кооперативного третьего шляху вважають за можливе з допомогою держави побудувати нове суспільство через розширення кооперативного сектора і створити напівдержавне-напівкооперативне утворення, що спирається на розвиток кооперації в надрах змішаної економіки.

Прикладом такої економіки вони називають Швецію, де успішне ведення сільського господарства практично неможливе, якщо фермер не є членом кооперативу. Таким чином, на їхню думку, буде встановлено справедливий устрій – «демократичний соціалізм» незалежно від класового характеру держави, тобто навіть за панування монополістичного капіталізму.

Прихильники кооперативного третьего шляху пропагують встановлення класового миру, співпрацю класів за капіталізму. Кооперативний третій шлях визнає чимало теоретиків кооперації: Дж. Коул, Дж. Стречі (англійські лейбористи), Б. Лавернь, Ж. Лассер (Франція), Д. Йорбас (США), М. Хатта (Індонезія) та ін. Вони стверджують, що сучасний капіталізм відрізняється від «раннього» капіталізму і містить елементи соціалізму. Проповідуючи теорію «змішаної економіки», наголошують на такому зближенні капіталістичної та соціалістичної систем (Ж. Лассер), за якого перша соціалізується, а друга намагається стати ліберальнішою (Китай). Негативні сторони капіталізму можуть бути усунені за допомогою кооперації. «Змішана економіка» розглядається ними як основа соціалізму, державна муніципальна й кооперативна форми власності – як соціалістичний сектор капіталістичної економіки. Теорія кооперативного третьего шляху перегукується з теорією кооперативної республіки.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.