Індикативне планування

Індикативне планування – одна з форм державного регулювання ринкової економіки. Започатковане урядами зарубіжних країн після Другої світової війни. В індикативному плануванні виділяють два типи планів кон'юнктурний і структурний. Сутність першого – у забезпеченні економічної рівноваги на ринку, тобто високої зайнятості, рівноваги платіжного балансу, стабілізації цін тощо. За такого планування завдання щодо виробництва та інвестицій не були обов'язковими і розглядалися лише як прогнозування ймовірного розвитку в межах урядової політики. Так здійснювалося планування, наприклад, у Голландії. Структурне планування розглядалось як засіб досягнення певних структурних змін в економіці і полягало в тому, що для забезпечення розвитку пріоритетних галузей, які потребували значних інвестицій, держава планувала державні інвестиції, стимулювала приватні інвестиції та розробку кількісних завдань для галузі. Такі типи планів були класично відпрацьовані у Франції.

На відміну від директивного планування, яке було фактично розверсткою централізовано встановлених завдань виконавцям, індикативне планування є або рекомендаційним (пріоритетним), або суто індикативним (вказівним). Рекомендаційне (пріоритетне) планування визначає поведінку учасників виробничих і соціальних процесів у передплановий період. Наприклад, з метою ліквідації певних диспропорцій рекомендується збільшувати кошти на інвестиції, виробництво тощо. Індикативне (вказівне) планування формує пропозиції щодо розвитку окремих сфер, секторів, виробничих систем, визначає пропорції, яких потрібно досягти, встановлює певні виробничі квоти, щоб не порушити визначені пропорції. Індикативне планування в регульованій ринковій економіці здійснює держава з метою формування уявлень про майбутній розвиток і структуру національної економіки через вирішення таких завдань обґрунтування поведінки самостійних суб'єктів ринкових відносин, забезпечення засад для державного контролю за економікою визначенням сфер, у яких гострі й невідкладні проблеми потребують активного державного втручання й регулювання, обґрунтування, розробка і реалізація способів, засобів цього втручання та регулювання економічних процесів.

В Україні індикативне планування запроваджено в 1993, містить елементи кон'юнктурного, структурного, рекомендаційного та вказівного планування. За своєю природою індикативне планування є системою необов'язкових рекомендацій для суб'єктів ринкових відносин, визначає деякі пріоритети, які мають максимальну державну підтримку. Водночас певна частина індикативного планування є директивною, зокрема це стосується заходів, що фінансуються з бюджету. Директивними і контрольованими залишилися показники державного контракту і державного замовлення, державні ціни, ліміти централізованих капітальних вкладень. Характерна риса індикативного планування – закладена можливість здійснювати коригування плану розвитку економіки відповідно до змін у розвитку ринку. Індикативне планування – як адекватна ринковим відносинам форма макроекономічного планування – принципово відрізняється від директивного способами реалізації цілей. Показники індикативного плану набувають ваги для суб'єктів ринку через цілеспрямовану систему правових та економічних регуляторів. Регулятори індикативного планування – податки й податкові пільги, економічні норми і нормативи, бюджетні асигнування й дотації, державні кредити, ціни, цінні папери, державні резерви, антимонопольні заходи, засоби тарифного і нетарифного регулювання. Основними функціями індикативне планування є ретроспективний аналіз, прогнозування і обґрунтування цілей, темпів і умов збалансованого економічного та соціального розвитку країни, розробка системи прямих державних рішень адміністративних регуляторів та економічних важелів і стимулів (економічних регуляторів), формування цільових комплексних програм, раціональне поєднання національних інтересів з внутрішніми та зовнішніми суб'єктами ринкових відносин через координацію їх економічної діяльності та економічний вплив, координація і взаємоув'язування розробки індикативних планів з державним бюджетом. Система показників індикативного планування, структура й методи визначення їх можуть змінюватися залежно від стану національної економіки, цілей і завдань державного регулювання. Процес індикативного планування в Україні охоплює всі ланки народного господарства – від первинної (підприємств) до загальнодержавних структур. Виконавцями функцій щодо формування окремих розділів індикативних планів (з 1995 Державної програми та індикативне планування) є міністерства та відомства, Національний банк України. Під час формування планів на макроекономічному, галузевому, регіональному рівнях враховують багатоукладність економіки, фінансово-господарську самостійність підприємств і організацій, нове законодавство України щодо управління соціально-економічними процесами.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.