Закон спадної віддачі – один із законів ринкової економіки який полягає в тому, що з певного моменту послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу наприклад праці до незмінного фіксованого ресурсу (капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, якщо кількість робітників що обслуговують устаткування, збільшуватиметься, зростання обсягів виробництва не відбуватиметься в міру того, як більша кількість працівників залучатиметься до виробництва. Вирощуючи, наприклад пшеницю, фермер з 1 га без культивації ґрунту отримує 30 ц зерна. Перший обробіток ґрунту дасть змогу підняти урожай до 40 ц з 1 га, другий – до 45, третій – до 48, четвертий – до 50. Подальший обробіток забезпечить незначну, навіть нульову віддачу, отже, внесок у продуктивність землі знизиться.

Закон спадної родючості ґрунту – закон, згідно з яким кожне додаткове вкладення праці й капіталу в обробіток землі з певного моменту супроводжується зниженням врожайності. Деякі положення в обґрунтуванні цього закону вперше були сформульовані фізіократом А. Тюрго. Дію закону спадної родючості ґрунту визнавав і Д. Рікардо. Англійський економіст Т. Мальтус на підставі закону спадної родючості ґрунтів сформулював закон, відповідно до якого додаткові вкладення праці й капіталу в обробіток землі за певною межею не супроводжуються відповідним зростанням кількості сільськогосподарської продукції, їх ефективність, навпаки, знижується, і зробив висновок, що земля не може прогодувати населення планети, яке нібито зростає в геометричній прогресії. Тому, на думку Мальтуса, слід вживати заходів для зменшення його кількості. Обґрунтовуючи закон спадної граничної корисності, учений абстрагувався від науково-технічного прогресу в сільському господарстві, що значно знижує доказовість цього закону. Слід враховувати також циклічний характер дії закону спадної граничної корисності при переході від менш розвинутого технологічного способу виробництва до більш розвинутого. Зокрема, в умовах біотехнологічної революції в сільському господарстві цей закон у його традиційному тлумаченні перестає діяти, формуючи водночас умови свого розвитку і функціонування на якісно новій основі.

Закон суперечності в економічному дослідженні – закон, який є найважливішим інструментом пізнання глибинної сутності економічних явищ і процесів, економічних систем, соціальної та економічної природи людини. Така роль закону суперечності в економічному дослідженні (або принципу суперечності) зумовлена:

• значенням закону єдності та боротьби протилежностей серед інших законів діалектики,
• визначальною роллю категорії «суперечність» з-поміж категорій діалектики.

Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між об'єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів та предметів праці, використанням основних фондів (рівня їх механізації та автоматизації), вдосконаленням організації виробництва і праці. Завдяки цьому відбувається розширення масштабів виробництва, зростають вимоги до уніфікації та стандартизації товарів, підвищується їхня якість.

Закон Тугана-Барановського – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між виробництвом і споживанням, за яких (зв'язків) процес виробництва детермінує процес споживання через механізм нагромадження капіталу та його інвестування в нові технології й виробництво. Обґрунтований українським ученим М. Туганом-Барановським у праці «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя» (1894). За змістом суперечить закону вільного ринку Сея згідно з яким виробництвом управляють споживання і попит. Положення закону щодо реалій сьогодення розвинули американські економісти Й. Шумпетер (розкрив внутрішні механізми впливу технологічних змін на економічний розвиток, сформував цілісну інноваційну теорію), лауреати Нобелівської премії Р. Солоу, С. Кузнец та ін. Солоу стверджує, що лише науково-технічний прогрес може забезпечити зростаючий рівень життя.

Закон циклічного розвитку економіки – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між періодичним оновленням різних сторін технологічного способу виробництва, передусім окремих елементів основного капіталу, в межах циклічних коливань, а також певними структурними змінами інших елементів економічної системи (відносин власності, господарського механізму) й відновленням на цій основі через певний час макроекономічної рівноваги.

Закон як економічна категорія – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між основними протилежними сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, між окремими стадіями і ступенями розвитку економічної системи, між різними системами. На відміну від законів природи, закон як економічна категорія відображає закони господарської (або виробничої) діяльності людей і виявляється насамперед через їх матеріальні потреби та інтереси. Не слід ототожнювати зміст категорії «економічний закон» з господарською діяльністю, оскільки економічні закони визначають характер цієї діяльності людей, їх мету і вчинки, а між дією законів і певним видом діяльності людей існують проміжні ланки – економічні потреби, економічні інтереси та економічні цілі.

Закон-тенденція норми прибутку до зниження – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між методами виробництва відносної додаткової вартості та зростанням органічної будови капіталу, внаслідок дії яких знижується норма прибутку. Основні методи виробництва відносної додаткової вартості – впровадження нової техніки, розширення обсягів виробництва, застосування досконаліших форм і методів організації виробництва і праці, поглиблення спеціалізації виробництва тощо їх використання зумовлює підвищення суспільної продуктивної сили праці й зростання норми додаткової вартості, а також технічної, вартісної та органічної будови капіталу, наслідком чого є зниження норми прибутку.

Закони Госена – сформульовані німецьким економістом Г. Госсеном два закони, в яких стисло розкрито розроблену ним теорію споживання. Згідно з першим величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці певного блага зменшується, поки не досягне нуля в точці повного насичення, тобто цей закон стосується сфери психологічної оцінки блага окремим індивідом. Згідно з другим –для максимального задоволення потреб за умови, що запасу благ недостатньо для повного насичення, необхідно припинити споживання всіх благ у точках(пунктах), в яких інтенсивність задоволення від споживання стає однаковою. Цей закон має певне практичне спрямування.

Закони народонаселення – закони, які виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між демографічними та соціальними (в т.ч. економічними) процесами і властивими їм протилежними сторонами суперечностей, які (зв'язки) впливають на відтворення населення.