Електронна комерція в інформаційному секторі економіки
В останні роки в інформаційній індустрії виокремлюється ще одна, поки що не дуже масштабна за обсягами, але найперспективніша структура – Іnternet-економіка. Глобальна комп'ютерна мережа Іnternet вважається «четвертим каналом», що зв'язує людей між собою (після особистого спілкування, телефону і пошти). В інформаційному світі існують дві відомі технологічні тенденції:
- Потужність комп'ютерів зростає вдвічі кожні десять місяців.
- Корисність мережі для суспільства пропорційна квадрату числа користувачів.
Насамперед Іnternet охоплює найдешевші та найкращі на сьогодні технічні комунікації, що відкриває бізнесменам і споживачам можливості встановлювати і підтримувати в режимі реального часу постійний зв'язок з будь-яким респондентом у світі. Так, електронна пошта, програм електронних пейджерів, чати та інші засоби для спілкування у мережі забезпечують обмін між діловими партнерами пересічною, навіть стратегічною комерційною інформацією у лічені хвилини, Засоби захисту передавання електронних повідомлень роблять такий зв'язок надійним і ефективним. Завдяки цьому долаються географічні та національні кордони географічного простору. Весь світ стає клієнтом фірми, що визначає стратегію маркетингу, оскільки ареною боротьби за споживачів, а відповідно і конкуренції, стає весь світовий економічний простір. Це до небачених меж розширює можливості фірми, хоч і підвищує її ризики.
Створення фірмою сайту власної електронної крамниці для прямих продажів через мережу сприяє значному підвищенню їх обсягу за рахунок необмеженого розширення ринку покупців – користувачів Іnternet-мережі, яка не має географічних кордонів.
Доступ співробітників філій великої компанії до централізованих корпоративних баз даних через Іnternet спрощує керованість такою установою через підвищення рівня інформованості. Водночас це значно скорочує операційні витрати, відчутно знижує собівартість і ціни товарів.
Іnternet породжує нові форми соціальної та економічної діяльності людей, найпоширеніші серед яких:
- телеробота – робота на відстані від офісу компанії;
- віртуальні підприємства – організаційна сукупність взаємодіючих господарюючих агентів, які працюють на відстані над спільним проектом, використовуючи мережеві технологи;
- дистанційне навчання – надання платних освітніх послуг віддаленим слухачам через Іnternet та ін.
Про ефективність і перспективність електронного бізнесу свідчить те, що акції Інтернет-компаній при первинному розміщенні виростали протягом дня в сотню і навіть тисячу разів.
Електронна комерція (Е-комерція) є найважливішою складовою електронного бізнесу, хоча часто ототожнюється з ним. Це різновид бізнес-активності, в якій комерційна взаємодія суб'єктів бізнесу з купівлі-продажу товарів і послуг (як матеріальних, так і інформаційних) здійснюється з допомогою Іnternet або будь-якої іншої інформаційної мережі (мережі стільникового зв'язку, внутрішньої локальної мережі установи тощо).
Процеси, що становлять цикл електронної комерції:
- доступ до інформації;
- оформлення замовлення;
- оплата;
- виконання замовлення;
- післяпродажне обслуговування і підтримка.
Існує два типи електронної комерції: торгівля інформацією і торгівля товарами. Товари можуть бути представлені в електронній формі (інформація, програмне забезпечення і т. ін.). їх називають «м'якими». Всі інші – речові товари, товари-предмети – називають «жорсткими».
Нині виділяють чотири напрями Е-комерції залежно від взаємодіючих у її системах агентів:
- бізнес для бізнесу (В2В) – торговельні майданчики для гуртової торгівлі;
- бізнес для споживача (В2С) – Інтернет-крамниці;
- бізнес для адміністрації (В2А) – угоди укладаються між компаніями и урядовими організаціями;
- споживач для адміністрації (С2А) – ще не існує. Однак, із зростанням категорій бізнес–споживач і бізнес–адміністрація уряди можуть розширити електронну взаємодію в таких сферах, як наприклад, соціальні виплати;
- споживач для споживача – взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами тощо.
Інструменти, якими фірма користуватиметься для реалізації можливостей електронної комерції:
- бізнес-додатки;
- електронні магазини;
- шлюз в ЕDІ-систему;
- зв'язок із фінансовими організаціями через різні платіжні системи.
Сфери поширення електронної комерції такі:
- маркетинг, продаж і сприяння продажу;
- передпродаж, попередні домовленості, поставки;
- фінансування и страхування;
- комерційні операції: замовлення, отримання, оплата;
- обслуговування та підтримка продукту;
- спільна розробка продукту;
- розподілене спільне виробництво;
- використання загальних і приватних послуг;
- адміністрування бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця тощо);
- транспорт, техніка перевезень і постачання;
- автоматична торгівля електронними товарами;
- бухгалтерський облік.
Робота на нижніх рівнях електронної комерції пов'язана з представництвом компанії в мережі, рекламою, а також до- і післяпродажною підтримкою.
Можливості і переваги електронної комерції:
- Глобальна присутність / глобальний вибір.
- Підвищення конкурентоспроможності / якість послуг.
- Задоволення потреб замовника / персоналізація товарів і послуг.
- Скорочення шляху товару до замовника / швидка реакція на попит.
- Економія витрат / зниження цін.
- Нові можливості ведення бізнесу / нові продукти і послуги.
У числі найважливіших юридичних питань, що вимагають невідкладного рішення за участю світового співтовариства, варто назвати:
- порядок оподатковування угод в електронній формі;
- тарифи;
- вимоги до форми угод і відповідальність;
- регулювання криптографії;
- правила аутентифікації;
- захист інформації;
- охорону прав споживачів.
У сучасний період один з основних правових принципів електронної комерції полягає в наступному: сторони, які уклали угоду, не мають права ставити під сумнів законність і дійсність останньої тільки на тій підставі, що вона укладена електронним способом. Цей принцип, як правило, не закріплений у законі, а діє як звичай ділового обороту і винятково в межах спеціальної угоди між сторонами угоди про застосування електронних засобів. Домогтися гарантованого дотримання його не завжди можливо, що часто породжує значні юридичні проблеми.
З метою допомогти країнам перебороти названі правові перешкоди Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСИТРАЛ) розробила зразковий звід правил – типовий закон «Про електронну комерцію» 1996 року. Закон представлений як модель, за допомогою якої країни можуть у національному законодавстві вирішити основні проблеми, пов'язані з юридичною значимістю записів у пам'яті ЕОМ, підпису, оригіналу і копій, зі збереженням електронних документів, а також з визнанням останніх як судових доказів.
У 2000 році Європейська Комісія виступила з ініціативою по скасуванню ряду законодавчих актів, що гальмують розвиток он-лайнової торгівлі, «надмірно» захищаючи права покупців.
Для правового забезпечення в Україні створене Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України та затверджені закони України: «Про Національну програму інформатизації» (74/98-ВР від 04.02.98), «Про концепцію Національної програми інформатизації» (75/98-ВР від 04.02.98), «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про підприємництво», «Про державну таємницю» та інші укази Президента, положення і інструкції.
В 2000 році Нацбанк України розробив проект «Вимог по організації електронної комерції в Україні», яким, зокрема, регулюються питання організації електронних магазинів, формування і виконання електронних замовлень, оплати замовлень за допомогою різних платіжних інструментів, включаючи банківські картки, систему типу «банк–клієнт» і організацію банківського обслуговування за допомогою нових технологій.
Для запобігання порушень грошового обігу в зазначеному проекті передбачається, що всі операції купівлі-продажу в електронній комерції повинні виконуватися через банківські рахунки торговця і покупця, що дасть можливість чітко визначати учасників електронної комерції.
Джерела:
- Макарова М.В. Електронна комерція: Посібник для студ. вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 272 с.
- Балабанов И.Т. Электронная коммерция. – СПб.: Питер, 2001. – 336 с.
- Холмогоров В. Интернет-маркетинг: Краткий курс. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.
- Успенский И. Энциклопедия Интернет-бизнеса. СПб.: Питер, 2001. – 432 с.
- Крупник А. Как продавать товар и получить деньги в Internet (введение в электронную коммерцию). М.: МикроАрт, 2001. – 245 с.
- Електронна комерція: Навч. посіб./ Береза А.М., Козак Г.А., Левченко Ф.А. К: КНЕУ, 2002. – 328с.
- Ситник В.Ф., Козак І.А. Телекомунікації в бізнесі. К: КНЕУ, 2002. – 258 с.
- Пейтел К., Мак-Картни М.П. Секреты успеха в елктронном бизнесе. СПб.: Питер, 2001. – 120 с.
- Годин В.В., Корнеев И.К. Информационное обеспечение управленческой деятельности. – М: Мастерство, Вісш. школа, 2001. – 240 с.
- Спивак В.А. Современніе бизнес-коммуникации. – СПб.: Питер, 2002. – 447 с.