Комерційний ризик

Комерційна діяльність є операціями купівлі, продажу, а також спекулятивними операціями купівлі-продажу товарів і послуг на їх ринку. Для виробничих підприємств комерційна діяльність визначається головним чином процесами реалізації продукції, а також придбання сировини, палива, енергії, запасних частин для ремонтів і т.д. Комерційні ризики є небезпекою втрат в процесі фінансово-господарської діяльності.

Комерційний ризик – це можливість того, що партнери – учасники контракту – виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання як повністю, так і по окремих позиціях.

По джерелу виникнення комерційні ризики класифікують на:

  • збутові ризики, які виникають на етапі збуту продукції (послуг) підприємства. Це і ризики, пов'язані з дослідженням сегменту ринку; ризики, пов'язані з проведенням маркетингових досліджень; ризик невдалого ціноутворення і т.д.;
  • ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі реалізації продукції;
  • ризики непередбаченої конкуренції.

До основних чинників, що обмежують комерційний ризик, можна віднести ті з них, які найістотніше дозволяють регулювати його значення, оскільки ризик підприємця в основному стосується того, чи досягне компанія очікуваних результатів або зазнає фінансових втрат в результаті своєї діяльності. Залежно від ступеня впливу таких чинників застосовується і рівень ризику.

На рівень комерційного ризику впливають чинники:

  1. Несприятлива зміна (підвищення) закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту і не блокована умовами угоди про закупівлю приводить до вірогідних втрат.
  2. Непередбачене зниження обсягу закупівель призводить до зменшення обсягу реалізації. Втрата прибутку (доходу) обчислюється як добуток зниження обсягу закупівлі на величину прибутку (доходу), реалізації товару, що доводиться на одиницю обсягу.
  3. Втрати товару в процесі звернення (транспортування, зберігання), втрати якості, споживчої цінності товару, що призводять до зниження його вартості. Рівень такого збитку встановлюється як добуток кількості загубленого товару на закупівельну ціну або добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни.
  4. Збільшення витрат обігу. Збільшення витрат обігу в порівнянні з наміченими призводить до адекватного зниження доходу, прибутку.
  5. Зниження ціни на товар.
  6. Зниження обсягу реалізації.
  7. Зміни попиту на товар (збільшення попиту на товар знижує ризик підприємства).
  8. Зміни пропозиції товару.
  9. Вплив чинника часу на рівень комерційного ризику. Чинник часу підсилює дію чинника невизначеності.

Коли кількісна оцінка відома, постає завдання розробки рекомендацій зі зменшення її величини. Однак далеко не завжди ризику можна приписати якесь певне значення, тобто оцінити його. У таких випадках використовуються інші методи, наприклад, методи вибору оптимального способу дій в умовах ризику, який оцінити не можна. Одну з таких ситуацій ми розглянемо нижче.

Конфліктною називається ситуація, у якій стикаються інтереси двох чи більше сторін, що мають суперечливі цілі, причому виграш кожної зі сторін залежить від того, як поводитимуться інші. Приклади конфліктних ситуацій: бойові дії, біржові угоди, різні види виробництва в умовах конкуренції, угоди на фондовому ринку, спортивні змагання, змагання, ігри. У житті конфлікт завжди супроводжується ризиком.

Математична теорія конфліктних ситуацій називається теорією ігор. Теорія ігор історично виникла у зв'язку з вивченням оптимальної поведінки в азартних іграх і зберегла свою назву дотепер, незважаючи на усталену практику її застосування для аналізу різних конфліктних ситуацій.

Математична модель конфлікту називається грою. Сторони у конфлікті називаються гравцями. Результат гри називається виграшем, програшем або нічиєю.

Гра називається грою з нульовою сумою, якщо сума виграшів усіх гравців дорівнює нулю, тобто кожен виграє за рахунок інших. Гра називається парною, якщо в неї грають два гравці. Парна гра з нульовою сумою називається антагоністичною.

Основне припущення, на підставі якого знаходять оптимальне рішення в теорії ігор, полягає в тому, що супротивник такий же розумний, як і сам гравець.

Джерела:

  • Балабанов И.П. Основы финансового менеджмента. Уч. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 250 с.
  • Балабанов Н.Т. Риск менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 315 с.
  • Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. – К.: КНЕУ, 2001. – 215 с.
  • Вітлінський В.В та ін. Економічний ризик: ігрові моделі. Навч. посіб – К.:КНЕУ, 2002. – 446 с.
  • Дубров А.М. и др. Моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе: Уч. пособ., 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 224с.
  • Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: Экономика, 1997. – 167с.
  • Лагоша Б.А., Хрусталев Е.Ю. Методы и задачи моделирования рисковых ситуаций в экономике и бизнесе. – М.: МЭСИ, 1998. – 135 с.
  • Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: расчет и риск. – М.: Инфра – М, 1994. – 298 с.
  • Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками /Пер. с англ. – М.: Инфра – М., 1996. – 220 с.

ТОР-20 статей